Облаштування в чужій країні – справа непроста і витратна

Життя за межею бідності, низький рівень медицини і освіти, а також корупція, з якою стикаєшся на кожному кроці, змушує багатьох людей серйозно задуматися про пошуки кращого життя в іншій країні. І річ тут не у патріотизмі чи його відсутності, а у тверезій оцінці ситуації і бажанні дати краще життя якщо не собі, то хоч дітям. Для молодих людей, які мають затребувану спеціальність або навчаються за кордоном, це шанс для самореалізації і водночас заробітку. Отож причини різні, а мотивація одна – нормальне життя.

- Склалося так, що ще з дитинства мені хотілося жити в іншій державі. Мені завжди був чужий наш менталітет, з його заздрісністю, гучними гулянками за останні копійки, та переживання, як би це переплюнути сусідів, родичів чи ще кого-небудь. Хочеться просто жити для себе, працювати, заробляти, і щоб нікому до цього не було діла, - каже чернівчанка Оксана. – На щастя, батьки допомогли і я поїхала навчатися до Праги. Мову вивчила ще в Україні, трохи мовної практики і я без проблем говорила чеською вже за кілька місяців. Наразі там і працюю. Повертатися не планую, адже тут умови значно кращі. Поки що про виїзд не шкодую, адже по суті, з Україною пов’язують лише батьки, з ними бачуся двічі на рік. Та той же «Скайп» скорочує відстань між нами. Тому, думаю, молодим людям варто спробувати реалізувати себе за кордоном, якщо є таке бажання.

Зазвичай країни висувають ряд вимог до потенційних іммігрантів

Попри це, фахівці пояснюють, що еміграція – річ непроста. Тут потрібно уважно все вивчити, зважити всі «за» і «проти» і тоді вже діяти.

Імміграційна віза – найбільш легальний шлях до виїзду

- На мій погляд, при оцінці можливостей для еміграції необхідно враховувати кілька важливих факторів, - розповідає адвокат Олександр Ноцький. - Перша ознака, за якою необхідно визначати варіант еміграції, це ступінь її легальності. Багато країн видають так звані імміграційні візи, які передбачають і враховують спрямованість бажання громадянина, який виявив бажання переїхати до цієї країни на постійне місце проживання. Процес оформлення цих віз докладно викладений на сайтах посольств відповідних держав.

Нелегальний, а скоріше - напівлегальний, варіант виїзду з метою еміграції в нашій країні не менш популярний, і для його здійснення застосовуються інші типи візи, які дозволяють легально в'їхати в бажану країну на певний, зазвичай обмежений термін. Після закінчення дії такої візи людина перетворюється на підпільника, і сподівається на отримання роботи і добру волю роботодавця щодо легалізації свого перебування у цій державі отриманням відповідного дозволу на проживання. У цьому разі процедура, звичайно, буде складною, але не настільки вже недосяжною, як багатьом здається.

Причини та ціль еміграції бувають різними

- Друга ознака, яку варто враховувати - це цілеспрямованість еміграції. Що мається на увазі. Еміграція, звичайно, явище з розряду в першу чергу - соціально-економічних. А тому, що стосується України, ми можемо говорити про еміграцію, викликану бажанням повернутися на батьківщину предків, еміграцію освітню, еміграцію космополітичну, або пов'язану з проблемами кліматичними, але безумовним загальним фактором для всіх цих типів еміграції буде економічна підоснова таких процесів, - продовжує юрист.  

Багато жителів розвинених країн також емігрують в інші держави у зв'язку з тим, що в якийсь момент їхнього життя у них виникає бажання змінити радикально обстановку. Німці їдуть жити у Таїланд, французи у Сенегал, голландці у Суринам. Причини такої еміграції різко відрізняються від українського її підтипу, який найчастіше обумовлений саме економічними причинами.

Еміграція, викликана бажанням повернутися на батьківщину предків (етнічна еміграція), має глибокі історичні корені, і не викликає ніяких сумнівів той факт, що вона збережеться за будь-яких соціально-економічних обставин. Оцінити свої перспективи для еміграції такого варіанту може будь-яка людина, звернувшись до інформаційних сторінок сайтів відповідних міністерств внутрішніх справ, або імміграції передбачуваних для виїзду держав.

Зараз досить широко поширений такий вид еміграції, як освітня, коли батьки відправляють дітей вчитися у розвинені країни, з латентною метою їхнього подальшого працевлаштування за кордоном. Багато іноземних ВНЗ дають можливість для подальшого розвитку такої еміграції, тому її перспективи практично не викликають занепокоєння.

Космополітична еміграція не пов'язана, здавалося б, з економічними причинами, і може бути не вартою того, щоб розглядати її серед інших, в той же час не може нас не цікавити. Це пов'язано з тим, що у досить великої частини суспільства визріла думка про те, що держава вже давно не виконує тих функцій, які актуальні на цьому етапі розвитку суспільства. Така оцінка ситуації спонукає людей на усвідомлений вибір зміни держави проживання, з одночасним наданням переваги як нового місця проживання тій державі, де волелюбна особистість не пов'язана з «апаратом насильства» настільки тісно. Така еміграція можлива у рамках будь-якої легальної процедури в'їзду в бажану країну, але припускає наявність достатніх економічних підстав для тривалого перебування у ній.

Кліматична, або пов'язана зі здоров'ям, еміграція є такою винятково на кінцевому етапі своєї реалізації. Жодна країна світу не прийме людину як іммігранта тільки на цій підставі. Економічний фундамент потенційного іммігранта для такого виду еміграції у будь-якому разі відіграє вирішальну роль у процесі прийняття рішення про надання права на ПМЖ, або на громадянство.

Аби просити притулку в іншої держави, треба мати на це підстави

- Набуття статусу біженця регулюється в основному національними нормами, хоча не можна недооцінювати значення Конвенції, прийнятої 28 липня 1951 у Женеві конференцією повноважних представників, скликаній відповідно до резолюції 429 (V) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1950, яка набула чинності 22 квітня 1954 року. Відповідно до неї і її спеціального Протоколу, біженцями визнаються особи, які через цілком обґрунтовані побоювання можуть стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи, сексуальної орієнтації або політичних поглядів, перебувають за межами країни своєї громадянської належності та не можуть користуватися захистом цієї країни, або не бажають користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань. Як бачимо, у розумінні Конвенції статус біженця можна отримати, тільки перебуваючи за межами країни постійного проживання або громадянства, - пояснює Олександр Ноцький. - Так само важлива для реалізації права на притулок, у тому числі й політичний, стаття 14 Загальної Декларації прав людини 1948 року, в якій йдеться, що кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. У той же час, як мені здається, політичний притулок для громадян України не може бути перспективним у сенсі його ефективного використання для набуття легальної можливості довготривалого перебування в іншій країні. Це пов'язано з досить високим індексом демократії держави.

Перед тим як обирати нову батьківщину, варто дізнатися про неї якомога більше

- У тому, що стосується питання пріоритетів знань для вибору країни призначення, навряд чи я в змозі дати навіть натяк на універсальну відповідь. Кожна людина вільна сама вирішувати куди і навіщо їде на постійне місце проживання, - каже юрист. - Втім, є декілька дійсно важливих речей, на які необхідно звернути увагу. Зокрема, це – клімат, ступінь економічних розвитку та стабільності, індекс толерантності суспільства до іммігрантів, можливість працевлаштування та ступінь лінгвістичної адаптації.

Уляна ДЕЛІКАТНА