Роботи немає, гроші закінчуються

Безробіття зростає відчутними темпами. На сьогодні втратили роботу понад 40% тих, хто працював до війни. При цьому три чверті українців цілком очікувано говорять про те, що їхнє особисте економічне становище за п'ять місяців серйозно погіршилося. Зростання безробіття та зниження рівня зарплат стають справжньою проблемою, особливо з огляду на те, що у більшості людей немає заощаджень.

Вакансій «на заміну» майже немає

Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» 23-24 липня 2022 року, серед тих, хто мав роботу до війни, сьогодні працюють 59%. Третина працюють у повноцінному робочому графіку, кожен п’ятий – віддалено чи неповний робочий день. При цьому понад 40% тих, хто працював до війни, сьогодні роботу втратили, а найбільше зростання безробіття спостерігається серед мешканців сходу: якщо в червні тут втратили роботу 53%, то в липні ці цифри зросли до 57%.

Дослідження показують, що у разі різкого скорочення доходів, дві третини українців шукатимуть додаткових джерел заробітку, а кожен третій - скорочуватиме витрати

Самої роботи дедалі менше. У липні кількість вакансій на кадрових порталах була вчетверо нижчою, ніж до війни. Найбільше постраждали від кризи топ-менеджери – кількість вакансій для них скоротилася майже у 7 разів порівняно з довоєнним періодом, а на одне робоче місце претендують 14 і більше людей. Найчастіше роботу пропонують управлінцям у сфері продажу, виробництва, спеціалістам транспорту та логістики, маркетингу, медицини та у сфері інформаційних технологій.

Окрім топів, із найбільшими проблемами працевлаштування стикаються юристи, спеціалісти страхового бізнесу, державні службовці, педагоги. З початку війни всі ці професії входять до категорії найменш затребуваних.

Нових вакансій дуже мало, і, кажуть експерти, це цілком зрозуміло. Практика показує, що в період криз зайняті співробітники проявляють велику лояльність до роботодавця, цінують робоче місце та не звільняються без зайвої потреби. Тому вакансій на заміну майже немає. Утім, не можна сказати, що ринку взагалі не потрібний ніхто. Ейчари зазначають, що збільшилася потреба у спеціалістах робітничих професій, менеджерах з продажу, у сільському господарстві та будівництві. Кажучи загалом, компанії шукають тих, хто вироблятиме, просуватиме і продаватиме товари та послуги.

Зарплати й далі змешуються

Опитування показують, що основним критерієм під час вибору роботи є зарплата, оскільки вона є гарантією фінансової безпеки, але ситуація із зарплатами не менше катастрофічна, ніж безробіття. Так, кадрові портали називають її «неоднозначною» і зазначають, що у деяких регіонах зарплати навіть зросли. Зокрема, серед регіонів із найвищою зарплатою називають нині Одеську та Львівську області. Але у більшості регіонів ситуація погіршується з кожним днем. За даними експертно-аналітичного центру, всього за місяць відчутно знизилися зарплати, що пропонуються у липні, у низці досить потужних областей.

Щодо професійних сфер, то в переважній більшості з них доходи українців у липні набагато нижчі, ніж у першій половині лютого, а в деяких профобластях зарплати за цей час впали вдвічі. Говорячи відверто, навряд чи сьогодні хтось може похвалитися зростанням доходів, окрім військових та чиновників. За даними опитування «Рейтингу», у половини працюючих українців зарплати знизилися на 10% і більше. Серед тих, хто каже про зниження доходів – підприємці, люди із частковою зайнятістю, а також ті, хто працюють віддалено. При цьому, судячи з того ж таки опитування, більшості держслужбовців вдалося зберегти колишню зарплату в повному обсязі.

До речі, опитування показало, що шестеро із десяти українців готові продовжувати працювати навіть у разі зменшення заробітної плати. За рік кількість тих, хто був упевнений, що може впливати на свої прибутки, знизилася з 60% до 50%. Тобто, хоча відчуття суб'єктності суттєво знизила війна, більшість українців все ж таки продовжують демонструвати активну життєву позицію щодо свого матеріального становища.

Дослідження економічної поведінки показало, що у разі різкого скорочення доходів дві третини українців шукатимуть додаткових джерел заробітку, а кожен третій – скорочуватимуть витрати.

Підсумовуючи сказане вище, виникають закономірні питання: чи має влада у воєнний час допомагати своїм співгромадянам виживати? Очевидно, що сьогодні все йде за старою схемою – рятуйся сам. Але нескінченно так тривати не може. Чи повинні чиновники сьогодні думати про те, як відкривати нові виробництва, створювати робочі місця, займатися перекваліфікацією і взагалі: хто саме цим повинен займатися?

Сьогодні часто кажуть про необхідність державних гарантій роботи – так званий «трудовий фронт». Примірок, є велика потреба в соціальних працівниках. Крім того, потрібно максимально залучати малий та середній бізнес для виконання держзамовлень – наприклад, плетіння маскувальних сіток, пошиття військової форми. Не перший місяць багато чого з цього закривається за рахунок волонтерів, а потрібно, щоб держава створювала у цих сегментах робочі місця хоч би на мінімальній зарплаті.

Цим мають займатися Мінекономіки та Мінсоцполітики у співпраці з НБУ, тобто має бути формат розширеного уряду: Кабмін плюс Нацбанк. Влада має надати українцям держгарантії роботи, держгарантії замовлень, гарантії інвестицій у ризикових зонах, але нічого цього як не було, так і немає.

Вікторія ОСИНСЬКА