Після двох років війни лише зараз український уряд почав робити перші кроки щодо експорту російських продуктів в Україну. До цього усі вдавали, що окрім газу, ми з Москви нічого не отримуємо.
Ба більше. В той час, коли ЄС, США та інші західні країни запровадили санкції щодо агресора, Україна продовжувала активно торгувати з ними. Чомусь ніхто навіть не намагався визначитися, чи то ми гарні, чи розумні. Навпаки, лише закликали посилити та поглибити санкції з боку наших західних партнерів.
Хоча можливостей економічного впливу в України є предостатньо. Немає лише політичної волі. Здавалось би, таке очевидне рішення, як запровадження ембарго щодо Росії вдалося запровадити лише після довгих суперечок та активного спротиву. Адже доки триває протистояння на Сході, хтось заробляє чималі кошти.
Врешті, розширене ембарго щодо Росії, яке включає понад 70 продовольчих товарних позицій, набере чинності на початку лютого.
Думка експерта
Це ембарго, з одного боку, спроба показати, що ми щось робимо. Ми не називаємо події на Донбасі війною, але намагаємося діяти як у воєнний час – закриваємо кордони, забороняємо (але часто невдало) російські фірми, не постачаємо туди товарів, забороняємо транзит тощо.
Але, наприклад, відома компанія «МоторСіч» постійно постачали до Росії свою продукцію – мотори для вертольотів, малих літаків (мотори для різних агрегатів повітряних суден). Ми закликаємо світ запровадити санкції щодо агресора, але чомусь не забороняємо переправляти туди товар.
Коли затримують контрабандиста, який переправляє через кордон партію цигарок (це також злочин і він має бути покараним), то називаємо це злочином. А коли через кордон проходить ешелон з моторами, то цього вперто не помічають.
Це схоже на боротьбу з метастазами, які охопили усе тіло. Але борються чомусь лише в одній кінцівці. Це, звісно, не зашкодить, але особливого ефекту також не буде.
У нас і досі є комплекс меншовартості. Чимало чиновників виховувалися у період Радянського Союзу і мислять тими категоріями. Мовляв, є якийсь уявний «старший брат» і ми не маємо права запроваджувати проти них свої санкції. Можемо і повинні це робити.
Вони дають, радше, не економічний ефект (адже цей ринок товарів в Україні і так був мізерний), а виховний, психологічний.
Росія значно більше втрачає від припинення тісних економічних стосунків з країнами ЄС, Туреччиною.
Щодо України, то нашими найсуттєвішими статтями торгівлі були молочна продукція, м’ясна, сири, карамель, цукор і частково металургія. Але перебої з цим почалися ще десять років тому. Останніми роками вони і так були фактично припинені чи жевріли на мінімуму. Але суттєвого впливу насамперед для нашої економіки це не матиме. Потрібно шукати європейські ринки.
З-поміж продуктів харчування, які заборонено ввозити на територію України, - зелений чай, риба, ікра, кондитерські вироби, напівфабрикати і соуси. Під заборону потрапили товари продовольчої групи, горілка, тютюнові вироби, продукція хімічної промисловості та залізничне обладнання.
Хоча насправді для України і так експорт продуктів з Росії ніколи не був чимось вирішальним. Інша справа окремі категорії продукції, зокрема цигарки. Але цей бізнес приносить величезні прибутки, які спокійно можна порівняти з торгівлею зброєю. Тому російський монополіст і досі працює на українському ринку, заробляючи величезні гроші під дахом найвищого керівництва країни (про цього монополіста та бездіяльність Української влади ми розкажемо у наступних номерах газети).
- Уряд розширив перелік російських продуктових товарів, які потрапили під заборону ввезення. Це додатково понад 70 тарифних ліній, серед яких: цибуля, соуси і кетчупи, риба, деякі кондитерські вироби, такі як печиво, хлібці тощо. Крім того, щоб уникнути постачання заборонених до ввезення товарів під іншими кодами, ембарго введено також на товари, які протягом останнього року не ввозили в Україну, - повідомила прес-служба Міністерства економічного розвитку.
Звісно, поки таке рішення уряд лише ухвалив, українці вже майже два роки намагаються не купувати російських товарів. Люди звертають або ж увагу на маркування, або на виробника на упаковці.
- У нашому магазині практично немає російської продукції. Адже фактично все, що нам експортують, або виробляють в Україні, або є європейські відповідники, - розповідає продавець продуктового магазину у Чернівцях Ольга. – Часто покупці, побачивши російський товар, відмовляються його брати. Наприклад, жувальну гумку, але таких товарів у наc досить мало.
Українські споживачі практично не відчують заборону російських товарів. Хіба що мешканці Сходу, які переправляють його через кордон. Але навіть для них немає заборони на ввезення продуктів із Росії. Йдеться про так званих «човників».
- Заборонено ввозити ці товари гуртовими партіями. Це радше сильний психологічний момент, коли потрібно прищепити розуміння, що ми можемо виграти, - вважає кандидат економічних наук, доцент кафедри теорії економіки та менеджменту ЧНУ Богдан Сторощук. – Світ запровадив санкції щодо експорту та імпорту товарів (з чи до Росії), а ми спокійно і далі торгували з агресором. Також у нас і досі працює чимало російських банків та фірм. Але цього чомусь вперто не помічають.
Щоправда, хто на місцях буде контролювати виконання цієї постанови Кабміну – наразі невідомо. На обласному рівні місцеві керівники лише розводять руками, мовляв, немає жодних роз’яснень (і особливого бажання працювати також).
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар