Ринок праці торік не тільки похитнувся, а конкретно впав – вакансії закривали, фактично на всіх підприємствах скорочували штат. Причина одна – глибока економічна криза, яка не дає можливості не те що нові робочі місця створювати, але і тих, хто вже працює, належним чином утримати. Та і статистика каже, що працівників із кожним місяцем дедалі меншало.
Заступник голови державної служби зайнятості Сергій Кравченко, офіційно визнав, що наприкінці 2015 року чисельність штатних працівників скоротилася на 600 тисяч осіб. Під удар потрапила сфера промисловості, освіти, охорони здоров`я та соціальної допомоги.
Що казати, якщо лише у Чернівецькій області під загрозою звільнення були та і нині перебувають близько тисячі освітян. За словами голови Чернівецької обласної профспілки працівників освіти і науки Володимира Дудчака, економію проводять саме за рахунок скорочення штатних працівників.
І це лише у сфері освіти. Хоча якщо вірити статистиці Мінекономіки, рівень зайнятості у нас зменшився лише на піввідсотка – до 57. А міжнародні організації стверджують, що рівень безробіття у нас зріс на 9%, тобто над пошуками роботи нині ламають голову майже 500 тисяч людей. То кому вірити? Звісно, українським реаліям ближча друга цифра. Хоча, до прикладу, в Іспанії безробітним є 20% населення, та це не заважає українцям спокійно їздити туди на заробітки.
Напевно, тут йдеться вже не про ринок праці, а про рівень доходів. І Чернівецька область у цьому програє всій Україні – ми стабільно пасемо задніх. У нас не лише найменша середня зарплата (за офіційними даними статистики – 3924 гривні, – ред.), а і безвихідь у пошуку роботи. Оскільки її для людини з вищою освітою фактично немає. Хоча маємо й інший бік медалі, працювати за 2 тисячі гривень дипломовані спеціалісти не надто рвуться.
Маєш диплом – іди на будівництво
У Чернівецькому обласному центрі зайнятості заявляють, що пропонують безробітним 514 вакансій. Втім, як звично, шукають, в основному, людей робітничих професій – швачка, слюсар, машиніст, верстатник, продавець, кухар… Та і зарплату оголошують не надто високу. До прикладу, швачкам можуть дати максимум 3 тисячі гривень, слюсарям – 3,5 тисячі. Є вакансії і лікарів, і інженерів, і бухгалтерів. Однак їм пропонують ще менше.
Думки вголос
Чи допоміг вам центр зайнятості працевлаштуватися?
Я працював у престижній фірмі на хорошій посаді. Але потрапив під скорочення. Звісно, поки шукав роботу, пішов до центру зайнятості. Там на обліку пробув не довго, кілька місяців буквально, але за цей час жодних вакансій мені не запропонували. Виходить, кваліфіковані фахівці з вищою освітою залишилися поза межами ринку праці. Такий висновок можна зробити з того, що я пережив. А роботу знайшов сам.
У центрі зайнятості вже більше півроку, але поки що нічим, на жаль, мені не допомогли. За освітою я юрист. Була одна вакансія, але чомусь фірма, яка її пропонувала, не вселяла довіри. Тим паче, про зарплату там і мови не йшло – лише стаж. Більше нічого не пропонували мені. Тому доводиться покладатися лише на власні сили.
Знайшла роботу через Інтернет, адже все те, що пропонують у нас, мені не зовсім підходить. Ніби вакансії і були, але умови праці, особливо зарплата, не надто гарні. Я довго шукала роботу, ходила до центру зайнятості як на прощу. Та результатом це не увінчалося.
Опитувала і фотографувала Яна МАРІЯНЧУК
Працівники центру зайнятості кажуть, людям з вищою освітою допомогти нічим не можуть. А їх останніми роками значно побільшало через масові скорочення у держструктурах.
Хоча бути стовідсотково впевненим у тому, що вакансія, навіть пропонована у центрі, не липова, теж не можна. Чернівчанин Степан Ковтун кілька місяців шукав роботу. В центрі зайнятості йому запропонували вакансію. Але вже на місці з’ясувалося, що працівник там не те що не потрібен, у фірмі взагалі нікого не було.
- Напевно, вона за цей час просто «прогоріла», - міркує хлопець. – Вакансію розмістила, поки існувала. А після закриття не обтяжила себе дзвінком у центр зайнятості, аби повідомити, що вакансія не актуальна. То, може, було би краще, якби центр якось відслідковував такі випадки? Адже складається враження, що там будь-хто може прийти, і сказати, що пропонує роботу. І ніхто не буде перевіряти, чи компанія або підприємство бодай існують.
З цього приводу у центрі зайнятості пояснили, що підприємства особисто реєструють вакансії. Та буває, що підприємство вже знайшло потрібного працівника, а вакансія ще «висить».
Аби не натрапити на лохотрон
Буковинська реальність така, що до державних структур звертаються лише ті, хто геть у відчаї. Частіше надають перевагу або пошукам роботи самотужки, або звертаються до кадрових агентств. Не набагато краще становище із пошуком роботи у приватних кадрових агенціях.
Директор кадрового агентства Олена Пушкарь розповідає, що нині попит існує, в основному, на офісний та адміністративний персонал, а також на висококваліфікованих робітників. Хоча ринок праці зараз ніякий.
- В основному, є попит на досвідчених бухгалтерів, регіональних і територіальних менеджерів, інколи керівників філій. І все, - зазначає О. Пушкарь. – Раніше роботодавці були активнішими. Дуже скоротилися списки вакансій, а зарплати застигли на місці.
Значно більші шанси знайти роботу самотужки. Для цього доведеться переглянути сотні пропозицій у газетах та онлайн. Нині там пропонують професії у сфері продажу – менеджери, торгові представники. Також не здає позицій і ІТ-сфера. І заробіток обіцяють людям солідний – починаючи від 4 тисяч і до 15-20 тис. У пропозиціях часом є непереборна умова – гарне знання іноземної мови. Кожну вакансію потрібно добре аналізувати, аби не потрапити на аферистів.
- Пішла за оголошенням на співбесіду, - розповідає буковинка Олена Кравець. – Мені відразу видали бейдж з іменем, дали домашнє завдання. Я подумала, що фірма солідна. Обіцяли зарплатню високу. Щоправда, ані обов`язків моїх, ані конкретної оплати праці не називали. І аж коли нам почали розповідати про додаткові платні курси, я зрозуміла, що це звичайний лохотрон.
Роботу знайде той, хто знає іноземну
Студентам зі знанням іноземної мови нині легше підшукати роботу, аніж вже дипломованому спеціалістові.
За словами керівника Центру маркетингу та сприяння працевлаштуванню випускників ЧТЕІ КНТЕУ Наталії Канут, допомагають працевлаштуватися студентам, проводячи різноманітні заходи, ярмарки. Студенти мають можливість не лише навчатися, але і паралельно працювати.
- Після закінчення практики запрошуємо роботодавців, з якими можуть поспілкуватися студенти, - зазначає пані Наталія. – Популярні у нас такі спеціальності, як технологія харчування, маркетологія, бухгалтер. Цей рік особливий тим, що нами цікавилися не лише у Чернівцях, а й в Івано-Франківську та Львові. Крупні фірми дають навіть стартап – гроші на поселення та проживання на перший місяць. Але беруть лише тих, хто добре володіє іноземними мовами. Нині затребуваною є румунська мова.
Навіть попри це, чисельність безробітних стрімко зростає. І якщо раніше без роботи були люди передпенсійного віку, то тепер на роботу неохоче беруть навіть молодь. Отож не дивуйтеся, чому буковинці масово виїжджають на заробітки. Адже для багатьох це чи не єдине можливе джерело доходу.
Українська молодь: зайнята і бідна
Попри загальний занепад стану ринку праці, рівень безробіття молоді в Україні нижчий, ніж в Європі. У шести країнах Євросоюзу безробіття серед недавніх випускників перевищує 30%, а у Греції досягає 55%. Розрив між безробіттям серед молоді і серед дорослого населення коливається між 3% у Німеччині та 32% у Греції, із середнім показником для країн Євросоюзу на рівні 12%. Україна за цим показником перебуває нижче середнього рівня, з розривом між безробіттям серед молоді і дорослого населення на рівні 9%.
Крім того, наприклад, у Польщі, Італії, Іспанії та Португалії більше половини контрактів, укладених з молоддю, були тимчасовими, а часткова зайнятість найбільше поширена у Нідерландах і покриває близько 44% випускників.
Такі типи зайнятості з’являються через те, що роботодавці хочуть перенести на працівників ризики, пов’язані з невизначеністю на світових ринках. До того ж молодь, заходячи вперше на ринок праці, не має ні досвіду, ні професійної мережі контактів, ні репутації.
Вже звично, що трудова політика та реформи перебувають поза увагою чиновників.
Але стан ринку праці – не лише похідна економічного зростання. Він відіграє важливу роль або у стимулюванні економічного розвитку, або в його стримуванні, завдаючи шкоди людському капіталу і знижуючи продуктивність праці.
Наприклад, в Індексі економічної свободи на 2016 рік Україна на 147 місці з 186 країн за показником «свобода праці», набравши 47,9 бала, і на 162 місці у загальному рейтингу країн.
А щоб наблизитися до найуспішніших економік (Гонконгу, Сінгапуру, Великобританії або США), потрібно не лише переписувати з року в рік законодавчу базу, але бодай трохи дотримуватися цих законів.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар