Ще рік тому прем’єр Яценюк називав свій уряд – урядом камікадзе. Мовляв, вони залишили власні амбіції, не звертають уваги на рейтинг та віддаються роботі. Дещиця правди у цьому справді є. На долю не лише цього уряду, а країни та людей загалом випали найважчі часи за усю історію сучасної незалежної України. Ніхто два роки не перебував під неприхованою агресією Росії з одного боку та тиском світової спільноти з іншого.
Але це не дає послаблення до вимог, а навпаки, збільшує відповідальність. Вперше за роки незалежності потрібно справді впроваджувати реформи, боротися з корупцією, робити навіть неможливе, аби вберегти державу. Вочевидь, наша влада цього чомусь не повністю усвідомлює.
Останні скандали в уряді це красномовно підтверджують – на тлі війни та загрози втрати державності дехто не може втриматися від старих схем.
Коли руські князі не могли впоратися з владою, вони кликали до себе варягів. Так і у сучасній Україні – не в змозі побороти корупцію, ми кличемо на допомогу закордонних міністрів. Але як виявилося, кличуть їх не боротися з тіньовими схемами, а не заважати впроваджувати звичні розклади.
Днями міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус прийняв рішення подати у відставку і закликав парламент проголосувати з цього питання.
Він наголосив, що ключовою причиною його виходу з поста міністра став конфлікт із заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенко» Ігорем Кононенком.
- Причина - різка активізація блокування будь-яких системних і важливих реформ. Це вже не просто відсутність підтримки чи політичної волі. Це активні дії, спрямовані на те, щоб паралізувати нашу реформаторську роботу: від несподіваного зняття охорони міністра і його сім'ї до нав'язування, під дедалі більшим тиском, сумнівних осіб у мою команду і на ключові посади у держпідприємствах, - сказав міністр. - І я відмовляюся працювати у такій системі. Ні я, ні моя команда не готові служити прикриттям для оновлення старих і створення нових схем в інтересах окремих політичних і бізнес-гравців.
Не будемо переоцінювати роботу цього міністра, але усім добре відомі схеми, за яких державні активи перетікали у приватні кишені, виграються тендери, освоюються гроші. І це не спадок від колишніх команд, а реалії, в яких доводиться жити.
На цей уряд чекає якщо не відставка, то кардинальне переформатування – обов’язково
Попри те, що президент заявив про підтримку Абромавичуса та закликав його залишитися на посаді, антикорупційну перевірку, заяви світової дипломатії, стає очевидно, що на цей уряд чекає якщо не відставка, то кардинальне переформатування – обов’язково. Відтак зміни будуть на місцях, зокрема у нашій області.
Експерти кажуть, що Уряд України в цілому не справився з своєю роботою.
- Поспішно говорити, що всі його дії і рішення несли країні шкоду – неправильно, це неправда. Спроби проводити у країні реформи, боротися з корупцією (різного ступеня успішності) були. Але чиновники допустили найголовнішу помилку – почали гратися в «піддавки». Приклад Абромавічуса тут є найбільш показовим, - вважає політтехнолог Михайло Шморгун. - З одного боку є міністр, який ставить на шальки терезів свою репутацію, збирає молоду команду, починає наводити порядок у держзакупівлях, обрубує схеми грабунку. З іншого – «смотрящі», які прикриваючись президентом, очільниками Уряду говорять міністру реформатору – «шановний, ти собі там реформуй на здоров’я, а тут – наші держпідприємства, наші «тєми», наша коровка, яку ми доїмо…». Звичайно, у Абромавичуса виникають питання до своїх роботодавців. Яценюк і Порошенко на публіку говорять про реформи, а насправді – повертаються до практики попереднього режиму, який і був знищений через жадібність і постійний, конвеєрний грабунок держави.
Не можна наполовину проводити реформи. Це те саме, що наполовину вирізати апендицит, чи наполовину перепливати річку. Уряд або проводить реформи, або ні. Більшість громадян вважає, що справжніх реформ не відбувається, тому сприйме відставку Уряду без особливих істерик і потрясінь. Останні соціологічні опитування про це чітко свідчать.
За словами експерта, нас очікує політична криза на фоні кризи економічної і військової. Єдиним можливим виходом із цієї ситуації є проведення дострокових парламентських виборів і чергове перезавантаження влади. Їхня дата буде призначена після того, як основні політичні сили прийдуть до консенсусу щодо виборчих правил, за якими ці вибори будуть проходити.
Ймовірно, кардинальні зміни відбудуться на місцях. Принаймні спеціалісти сходяться на думці, що без кадрових перестановок не обійдеться. Під ударом може опинитися не лише виконавча гілка влади на місцях, але навіть міський голова Чернівців, якому вкрай важко працювати без більшості у раді.
- Після ймовірної зміни Уряду, скоріше за все, зміниться і губернатор Фищук, який очевидно провалює свою роботу, - каже політтехнолог. - Також після відставки Яценюка можливий варіант з повторенням сценарію щодо відставки міського голови Чернівців. Принаймні такий сценарій буде постійно тримати у напрузі мера Каспрука і тішити надією його опонентів.
Ще одним із найважливіших моментів цього скандалу – це перевірка на профпридатність новоствореного антикорупційного бюро. Для цього органу це буде перша серйозна справа. Саме вона стане тим лакмусовим папірцем, який покаже, чи можна у принципі боротися в Україні з корупцією.
Думка експерта
Чи стане цей скандал підставою для відставки уряду – питання відкрите. Абромавичус пішов із посади не просто так. Чиновник такого рангу не робить таких гучних заяв без вагомих підстав. Це свідчить про поступовий розпад коаліції. Але це не означає, що ми дійшли до фінальної фази.
Заяву Абромавичуса підтримали світові дипломати, знайшлося чимало прибічників і всередині коаліції. Тому може постати питання про відставку, оскільки цей уряд не підходить західним партнерам. Якщо ми орієнтуємося на Захід і хочемо отримувати звідти допомогу, потрібен уряд, який зможе працювати у цих умовах – здійснювати реальні реформи. Тому наші партнери можуть шукати для себе більш комфортний уряд. Або ми залишимося у стані країн третього світу.
Відбудуться зміни також на місцях. Навіть якщо Яценюк залишиться на своїй посаді, такої конфігурації уряду ми не побачимо. Його обов’язково переформатують.
Але навіть у парламенті немає охочих голосно гримнути дверима. Адже це означатиме перевибори, а вони нікому не на руку. Від цього програють усі, крім колишніх «регіоналів» та популістів, які грають на електоральних настроях.
голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень
Коментарі щодо урядових відставок відтінюють більш важливі речі, аніж просто міжгрупові конфлікти чи передвиборче перегрупування. Цей уряд - не уряд професіоналів-практиків, а уряд політичних назначенців за квотним принципом. І немає принципового значення, чи за квотним принципом призначали кума, бізнез-партнера - чи ж невідомо за якими критеріями обраного іноземного комівояжера. Усі вони не мають суспільної легітимності - лише партійно-квотну.
Яка різниця суспільству - хто саме з них на міністерських посадах? Ви знали такого українського політика-реформатора два роки тому? Він зламав стару олігархічно-компартійну систему управління і створив ефективне європейське міністерство за рік? Прозоро - це така ж реформа, як і поліцейські мигалки - увагу привертає, але систему не змінює.
Вчора міністр був сліпий і не бачив корупції навколо себе, нічого не зміг реформувати, сприяв знищенню української економіки та бізнес-клімату, сьогодні прозрів, зробив заяву - і що, завтра, якщо він залишиться чи знову стане міністром, він зможе щось зробити більше, ніж зробив за рік перед цим?
Суспільство передало за результатами виборів мандат на управління державою президенту і парламентським партіям, які сформували уряд і коаліцію. Суспільство доручило їм змінити корумповано-олігархічну модель державного управління. Вони нічого для цього не зробили, осідлали потоки, набили кишені у той час, як одні гинули на фронті, а інші стали жебраками.
Тому мають відповідати усі - і ті, хто стрибнув першим з цього «Титаніка», і ті, хто там стільки набрав, що вже вистрибнути не може, а стрибунів вважає зрадниками.
Вони усі повинні піти у відставку і заодно стати предметом кримінального розслідування. Відкритого і публічного. Хто не крав - тому немає чого боятися.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар