Виборці не знають, кого обирають

Недарма кажуть, що найбільше обманюють після риболовлі та напередодні виборів. Кандидати та партії не гребують жодними засобами, аби пролізти до місцевої ради чи потрапити до крісла міського голови. Обіцянки роздають немов з рогу достатку. Але після виборів ніхто не поспішає їх виконувати, оскільки повноважень і можливостей для реалізації абсолютно не мають.

Ми уже не дивуємося, що у списках партій з’явилися одіозні прізвища колишніх перефарбованих «регіоналів», «тушки», завуальований криміналітет; люди, які вірно служили колишній владі; політичні гастарбайтери та професійні маніпулятори.

Політичні гастарбайтери

Говорити про оновлення кадрів практично неможливо. Подеколи похід у депутати – це фактично сімейний бізнес (до влади рвуться від старого до малого). Часто це стиль та спосіб життя (виживання бізнесу, отримання пільг та преференцій). А інколи – професія (традиційно ходити у депутати чи у мери). Ця категорія – або технічні кандидати (політичне сміття), або баласт, не вартий навіть уваги та місця у бюлетені.

- Щодо оновлення списків, то тут ситуація своєрідна і залежить від політичної сили. В принципі, всі партії зробили вигляд, що оновили списки і включили у них нові обличчя: молодих, амбітних, волонтерів, активістів тощо. Однак переважно, це лише ілюзія. Особливо якщо говорити про найрейтинговіші партії, - каже політолог, кандидат політичних наук Олексій Кандюк. - Там точилась жорстка боротьба і відповідно каналами для рекрутування нових облич вони не стануть - надто висока ціна мандату.

Відтак, за словами експерта, можна цілком впевнено стверджувати, що нинішні так звані партії – це звичайний бізнес-проект. Говорити  про конкретні суми складно, але про реальну відкритість і прозорість поки що не йдеться

За рік – нові вибори

Фактично, про реально оновлені списки можна говорити лише у невеликих відносно нових партіях. Але оновлені умовно. Оскільки для більшості з них це взагалі перші виборчі списки. Але такі партії не мають багато шансів на перемогу. Їхній успіх залежить від протестуючого електорату, якого зараз дуже багато. Але поки що дуже важко передбачити, як він поведеться.

Щоправда, потрібно пам’ятати, що ці місцеві вибори і багато у чому зміни залежатимуть не так від персонального складу рад, як від успіхів децентралізації, розвитку місцевого самоврядування і реформ в країні загалом.

Якщо таких успіхів не буде, за рік ми побачимо нові парламентські вибори. Ситуація дуже складна. Зовнішні процеси постійно прискорюються. А наша влада не лише не встигає за ними, вона стоїть на місці. Якщо така невідповідність буде тривати - владу усунуть. Хто і в який спосіб - то вже тема окремої розмови.

Обираємо з тих, хто є

Поки виборці на кухнях активно обговорюють того чи іншого кандидата чи партію, ті роблять свою звичну справу – роздають щедрі обіцянки. І ніхто навіть не переймається, що виконати їх у місцевих депутатів та партій немає повноважень.

Вони без жодного докору сумління можуть пообіцяти не лише перебудувати всесвіт, але і поділити усі блага між усіма охочими. Такий собі передвиборчий комунізм у чистому вигляді.

Партії та кандидати у депутати чи у міські голови обіцяють не лише підвищити пенсії та зарплати, зменшити ціну на енергоносії, зробити армію контрактною, але і зупинити війну на Сході.

Тобто наразі партії активно готуються до можливих позачергових виборів до парламенту. А майданчик місцевих виборів для цього підходить якнайкраще.

- Люди абсолютно не розуміють, які повноваження мають місцеві депутати (міські голови), що вони можуть реально зробити. Мало того, реклама спрямована на всеукраїнський рівень. Фактично абсолютно відсутні місцеві питання та проблеми, - каже директор Буковинського центру виборчих технологій Ігор Бабюк. – Централізовано використовують заготовлені гасла, які розміщують на білбордах та сіті-лайтах. Розрахунок на те, що люди (виборці) пам’ятатимуть не кандидата, а партію. Це величезна помилка. Водночас і кандидати вважають, що голосуватимуть за політичну силу, яка їх висунула, а не за них.

За словами експерта, політики використовують маніпуляції, даючи нереальні обіцянки. Тому і використовують всеукраїнські гасла.

Фактично їхні повноваження (депутатів місцевих рад, міських голів) стосуються формування бюджету виділення коштів, збору податків, ухвалення рішень щодо майна, землі, вирішення локальних питань ЖКГ.

Якщо йдеться про зниження тарифів на послуги теплокомуненерго, воду, вивезення сміття, вартість проїзду – то для цього вистачає повноважень місцевих рад. Решта – поза їхньою компетенцією.

Депутати розпоряджаються вашими грошима

- Якщо кандидат обіцяє знизити тарифи на газ, підняти пенсії та зарплати, зробити контрактну армію, здобути мир чи виграти війну – він обманює, це не у його компетенції, - каже координатор громадського руху «Чесно» Андрій Круглашов.

За його словами, саме для управління спільним майном місцевої громади люди обирають депутата місцевої ради, який разом з іншими депутатами управлятиме ресурсами та бюджетом громади.

Саме з податків людей складається бюджет громади, яким розпоряджаються депутати і з якого вони напередодні виборів роблять «щедрі подарунки» виборцям.

Чому бідні? Бо…

Мало не одразу після виборів, коли людина продала за сто гривень свій голос, чи поласилася на пакет гречки від кандидата, починає обурюватися, мовляв, депутати нічого не роблять, влада краде, дороги погані, вулиці не освітлені, вода у крані брудна, а вартість проїзду лише зростає.

Водночас вони забувають подякувати за такий стан справ саме своєму виборові. А політики розуміючи таку апатію та байдужість, радо користуються цим.

- Думаю, що багато виборців не тільки не розуміють реальних повноважень місцевих рад, але і не особливо над цим задумуються, - вважає політолог Олексій Кандюк. - Актуальними зараз для людей є ті речі, які, в принципі, не у компетенції місцевої політики: війна, тарифи, економічний спад.

Політики просто розуміючи це, використовують загальноукраїнську тематику, щоб здобути голоси.

З іншого боку, вони й обіцянки, які можуть виконати, не виконують як належить.

Адже якщо студент живе від сесії до сесії, то політикам пощастило більше – вони досить добре живуть та розвиваються від виборів до виборів, які відбуваються значно рідше.

Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ