Український газ не експортується з початку війни, але рішення про заборону його експорту Кабмін ухвалив лише зараз. Незважаючи на те, що теоретично газу має вистачити для побутових споживачів, експерти повністю згодні з нещодавньою заявою президента Володимира Зеленського про те, що на нас чекає найскладніша зима за всі роки незалежності України.
Кабінет Міністрів України вніс зміни до переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2022 рік. Про це йдеться у постанові уряду №666. Зокрема, ліцензуванню тепер підлягає експорт вугілля, мазуту та газу українського видобутку, причому на всі ці товари встановлено нульові квоти.
Це буде чи не найскладніший зимовий сезон, що зумовлено саме війною та наявністю постійної загрози руйнування енергетичної інфраструктури
Експерти одностайно називають це вірним рішенням для накопичення резерву до зими. Щоправда, економічний аналітик Петро Драханчук вважає, що таке рішення потрібно було ухвалювати ще наприкінці минулого року, коли почала з’являтись інформація про можливий напад північного сусіда.
А експерт з енергоефективності Ігор Черкашин каже, що таке ж рішення треба ухвалити щодо вугілля газової групи, паливних гранул, брикетів з твердої біомаси і навіть дров.
Чи не бракне нам лише свого газу?
Унаслідок війни найбільші промислові підприємства України серйозно постраждали. З огляду на падіння попиту на газ з боку промисловості економіст Іван Хомич впевнений, що весь опалювальний сезон Україна справді зможе пройти на українському газі.
– Україна видобуває достатньо газу для того, щоб забезпечити ним побутових споживачів, – уточнив експерт. – А от для промисловості та для теплоелектростанцій його не вистачить – тут врятує лише імпорт.
Своєю чергою аналітики паливного ринку наводять цифри: обсяги газу власного видобутку в Україні становлять близько 20 млрд. кубів. Для опалювального сезону необхідно забезпечити запаси енергоносіїв на рівні 19 млрд. кубометрів природного газу та близько 3 млн тонн кам’яного вугілля. Тобто має вистачити, тим більше, з урахуванням запасів.
Вони погоджуються, що виходячи з обсягів падіння економіки та збереження внутрішнього видобутку, ми дійсно зможемо пройти опалювальний сезон без імпорту для житлового та комунального сектору. Інше питання – як нам його проходити у містах, де зруйновано централізовану генерацію тепла? Серйозне питання також виникає у зв’язку із збереженням керованості газотранспортної системи за умов постійних ракетних атак агресором.
І. Хомич упевнений, що купити газ – це не проблема, у Європі його багато. Інша річ – ціна.
– Якщо купити газ по 1000 доларів за куб, то вартість послуг ЖКГ доведеться підняти щонайменше втричі, – зазначив економіст. – Це неприйнятно як з політичного, так і з економічного погляду.
Експерт уточнює, що купувати газ потрібно буде для економіки, але це питання до суб’єктів господарювання та їхніх договорів із газовими компаніями. До того ж ця проблема виникне лише за умови пожвавлення економіки.
Буде дуже складно, чи було й гірше?
І. Хомич вважає, що наступний опалювальний сезон мало чим відрізнятиметься від попередніх.
– У нас щороку якісь проблеми, – пояснив експерт свою думку. – У жодній країні світу влада не займається опаленням – для цього є приватні компанії. Але оскільки наша влада зробила це питання предметом постійного політичного піару, у нас тут повний бардак, корупція і, зрештою, споконвічне питання «як пережити зиму?».
Та більшість експертів все таки сходяться на тому, що зима буде дуже непростою. Вони вважають, що складність майбутнього опалювального сезону погіршиться ще тому, що в людей закінчуватимуться гроші.
За всі роки незалежної України не згадати складнішого сезону. Це зумовлено саме війною та наявністю постійної загрози руйнування енергетичної інфраструктури. Ми пам’ятаємо трагедію Алчевська у зимові морози, коли вся країна рятувала одне місто, постачаючи матеріали та обладнання для ліквідації аварії (початок 2006 року – ред.). Цього сезону вже можна говорити про те, що «Алчевськом» стануть кілька великих українських міст.
Які руйнування виникнуть під час воєнних дій, невідомо нікому. Але необхідно почати роботу над процесом переходу від централізованого виробництва тепла до виробництва тепла модульними конденсаційними котельними та генераційними установками. Це дозволить швидко ліквідувати існуючі руйнування генерації та максимально убезпечити міста від можливих «прильотів» у майбутньому.
Степан КРАЙНЯК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар