Одним – бантики й ляльки, іншим – «козаки-розбійники» і штанці. Уже з народження хлопчики і дівчатка відрізняються між собою, і не лише будовою статевих органів. Так, маленькі джентльмени пізніше, ніж їхні дівчатка-однолітки, починають ходити і говорити, у них краще розвинуті математичні здібності та просторова уява. Натомість юні леді більш комунікабельні й схильні до компромісів. Отож змалку різні, вони й виховання потребують неоднакового. Тому про те, як виростити із малюка сильного й адаптованого до соціуму чоловіка, дізнавалися кореспонденти «Погляду».
Дозволяйте хлопчикам плакати
До двох років малюк уже чітко усвідомлює, хлопчик він чи дівчинка, однак які риси притаманні тій чи іншій статі, він ще не уявляє. До чотирьох приходить розуміння того, що стать змінити не вдасться. І тільки до шести років дитина починає уявляти, як, власне, повинен поводитися чоловік, а як – жінка.
– На гендерну поведінку хлопчиків більше звертають увагу, – каже медичний психолог, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету Наталя Богуцька. – Тобто від них частіше очікують «чоловічого» поводження, ніж від дівчаток – «жіночого».
Виховання – процес індивідуальний, тож із безлічі порад і методів батькам варто обрати те, що найкраще підходить для їхньої дитини
Якщо дівчинка стріляє з рогатки і одним махом може перескочити високий паркан, то це сприймають як курйоз: «А наша Іринка – справжнісінький хлопчисько! Але нічого, переросте». Якщо ж хлопчик поводиться «як манірна панночка», дорослі неодмінно почнуть нагадувати йому: «Чоловіки не рюмсають! Чоловіки не хворіють! Чоловіки не скаржаться!». Між іншим, і рюмсають, і хворіють, і скаржаться, адже вони – не бездушні роботи. Тому постійно повторюючи ці твердження, батьки ризикують замість сильного чоловіка виростити холодного егоїста, котрий не здатен говорити про свої почуття.
Ремінь – не метод виховання
Хлопці фізично сильніші за дівчат, їм від природи дано більше енергії, вони агресивніші, незалежні та вперті, їм потрібно підкоряти світ, боротися й перемагати. Завжди. Тому їх важко дисциплінувати і примусити слухатись. Вони ж бо налаштовані на спротив. Агресивна поведінка маленьких чоловіків часто змушує й батьків бути такими ж щодо них, застосовувати фізичні покарання, розповідає пані Богуцька. Однак хоч наша національна традиція не засуджує такий виховний метод як «ременем по попі», дітей краще не бити, вони від цього лише озлоблюються.
Крім того, у хлопчиків утричі частіше, ніж у дівчаток, виявляють синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Це такий неврологічний розлад розвитку, при котрому дитині важко довго зосереджуватися на чомусь одному, вона надміру активна й імпульсивна. Тому якщо син не може всидіти на місці, на нього постійно скаржаться вчителі, різноманітними покараннями батькам цю ситуацію виправити не вдасться. Можна тільки намагатися скоригувати поведінку дитини відповідними виховними методами.
Учіть дарувати квіти змалечку
Звісно ж, головне у вихованні – особистий приклад батьків. Хлопчик завжди наслідуватиме батька, а його поводження з мамою стане для малюка «школою» ставлення до жінок узагалі. Тож якщо йдете в гості кудись, де є жінки, купіть букетик квітів, нехай ваш маленький джентльмен подарує його господині разом із татом.
Для того, щоб малюк сформувався як особистість, треба:
– підтримувати в нього радісне, оптимістичне самопочуття, добрий настрій;
– давати змогу діяти самостійно, обирати щось на власний розсуд, приймати елементарні рішення;
– вправляти в умінні самооцінки;
– не поспішати оцінювати свою дитину, привчаючи її очікувати схвалень і заохочень;
– поважати не лише за успіхи, але й за невдачі (в них гартується воля дитини, виробляється вміння виявляти свої помилки та виправляти їх);
– розвивати пізнавальний інтерес (уміння ставити запитання, одержувати на них відповіді, цікавитися новим, не боятися незнайомого);
– підтримувати бажання діяти самостійно;
– виявляти довіру до можливостей дитини;
– поважати вибір дитини, брати до уваги її інтереси.
Мама в будь-якій ситуації має пам’ятати, що її син – майбутній чоловік, хай би скільки років йому не було, десять чи півтора. Звичайно, не варто на дитину «дивитися вовком», постійно критикувати і контролювати. Мама для сина – уособлення турботи і любові. Але любові «розумної», яку, на жаль, нерідко підміняють любов’ю «божевільною». Вони його балують, сюсюкають з ним, все дозволяють.
Щоб уникнути проблем, жінка повинна пам’ятати, що її син – особистість. А значить, він має право відстоювати свою думку, вибирати друзів, вирішувати проблеми самостійно.
Виховуючи сина, мамі не варто ставати «командиром у спідниці»
Нерідко жінка звалює на свої «тендітні» плечі весь віз сімейного життя: вона авторитарна, владна, такий собі «командир в спідниці». Татові ж дістається роль сором’язливого і покірливого члена сім’ї, який сховався за жіночою спиною, де його не знайде ураган сімейних турбот. Причому багато чоловіків вважають таку розстановку сил нормальною, їм так зручно.
Матері ж необхідно дати відчути сину, що вона слабша за нього і потребує його допомоги й підтримки. Навіть якщо хлопчик іще не дуже сильний, він може допомогти принести щось із магазину, винести сміття тощо. У таких випадках варто відзначити ініціативу маленького помічника.
Якщо ж родина неповна і син росте без батька, матері краще не брати на себе його роль. У вимогливих, владних, мужніх мам виростають боягузливі сини, котрих лякає відповідальність. Адже, поводячись із хлопчиком «як тато», жінки дуже часто забувають дарувати йому материнську ласку і тепло.
Мамі варто заохочувати спілкування сина з чоловіками, які зможуть позитивно на нього вплинути. Це може бути і дідусь, і тренер, і колега. Тоді хлопчик не тільки навчиться корисних речей, але й освоїть чоловічу модель поведінки.
Успішний чоловік – упевнений чоловік
Малюку головне знати, що його люблять і приймають таким, як він є. Тому не бійтеся розбестити сина, кажучи йому, що любите і що він – найдорожча для вас людина. Однак говоріть про це спокійно, без надриву.
Жінки надзвичайно цінують сильних чоловіків. Тобто упевнених у собі, котрі не бояться виражати почуття і визнавати власні помилки, тому що знають – їхню емоційність не вважатимуть слабкістю характеру, а помилку – невдачею.
Саме тому основна життєва формула, котру має засвоїти хлопчик – майбутній успішний чоловік: «У мене все вийде». Як цього досягти? Просто батькові й матері необхідно частіше повторювати: «Тобі все вдасться, синку». Батькам треба спілкуватися із сином якомога більше, аби змалечку виховати у нього бажання ділитися своїми труднощами і турботами. Тоді у підлітковому віці хлопчик буде не таким скритним. Якщо ж не розмовляти із малюком у «рожевому» дитинстві лише тому, що «ще рано», настане час, коли він уже не захоче нічого сказати.
Загалом же, підсумовує Наталя Богуцька, у вихованні і хлопчиків, і дівчаток варто робити акцент на загальнолюдських позитивних рисах. Дитині необхідно допомогти проявити ті особистісні прикмети, які дадуть їй якомога краще розкритися у соціумі, реалізувати себе, отримувати задоволення від життя.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар