В ілюзію про перемир’я, ясна річ, вже ніхто не вірить. Ну хіба що політики і досі хизуються тим, що їм буцімто вдалося досягти певного прогресу щодо врегулювання ситуації на сході країни. Водночас обстріли позицій наших силовиків та мирного населення і далі тривають. Ополченці відверто кажуть, що їм байдуже, про що там домовилися у Мінську і мали вони на увазі рішення Президента про амністію та надання особливого статусу Донбасу – знають своє. Відколи оголосили про так зване перемир’я, у зоні АТО вже загинули понад тридцять осіб.
Люди розповідають, живуть одним днем – вижили і добре. На майбутнє нічого не планують. І найбільшим щастям для них нині є бодай одна тиха ніч.
Мешканка Свердловська (міста, яке із самого початку бойових дій і досі контролюють ополченці) Галина Петращук розповіла, що загалом у Свердловську більш-менш тихо.
Нарешті на ринку перестали дерти втридорога за продукти. Хоча жити легше не стало. Як і раніше, не працює ані пошта, ані банки. Тож по зарплати і пенсії організовано їздимо до російського міста Гукового, бо тільки там можна зняти гроші. Звісно, такі поїздки обходяться недешево – доводиться чимало витрачати на дорогу, плюс банки беруть немалу комісію за зняття грошей. Проте порівняно із довколишніми містами, Свердловськ можна назвати ледь не оазою. Тут не стріляють, навіть роботу можна знайти.
У Хрящуватому, що неподалік, був відомий на всю Україну кінно-спортивний комплекс. Проте зараз від нього і сліду не лишилося – всіх породистих коней просто з’їли.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар