Чого чекати з боку білорусі

Чи буде повторний російський напад на Україну з території білорусі? Чи вступить білоруська армія у війну? Ці питання вже не один місяць непокоять багатьох українців. Часто доходить до маніпуляцій і навіть оголошуються якісь потенційні «дати» такого наступу. Особливо це загострилося після того, як 3 грудня рашистський міністр оборони шойгу відвідав білорусь. 

Тоді шойгу разом з білоруським міністром оборони хреніним підписали протокол про зміни до російсько-білоруської міждержавної угоди про спільне забезпечення регіональної безпеки у військовій сфері. Маріонетковий білоруський режим ще раніше пішов на формування спільного регіонального угруповання військ. І тепер самопроголошений президент білорусі лукашенко хизується, що білоруські та російські військові ведуть підготовку як єдина армія і готуються до «відбиття агресії ззовні». 

Ймовірність вступу білоруської армії у війну найближчим часом невелика, але Україна має бути готова до будь-якого сценарію

Потрібно бути готовими до будь-якого сценарію

Відомий український дипломат Роман Безсмертний, який свого часу був послом України в білорусі (2010-2011 рр.), пояснив, що може означати російсько-білоруський протокол, підписаний 3 грудня і зазначив, що шойгу міг інспектувати готовність окупантів до атаки на Україну. 

«Суть цих змін полягає в оперативному управлінні військами. Тобто це є міжвідомчі угоди, які були укладені в 2015-2017 роках. Вони були укладені між міністерствами оборони, МВС та прикордонними службами обох країн. Їхня суть полягала у тому, що для забезпечення безпеки кордону та нацбезпеки білорусь використовує російські війська, а росія – білоруські. Туди внесені зміни щодо оперативного втручання та кількість цих військ. Річ у тім, що в угоді про Союзну державу між рф та білоруссю є норма про те, що в межах цієї держави створюється оперативне командування та війська. Я переконаний у тому, що ці зміни стосуються об'єднання для управління ними генштабом збройних сил рф. І невипадково там був шойгу. Він проводив інспекцію та зустрічався з представниками генштабу, вони доповідали йому про кількість батерей ЗРК, які проходять навчання на території рб. Більшість цих зустрічей були закриті. Думаю, там йшлось про ймовірне застосування військ для атаки України та проведення оперативно-штабних навчань. Але поки це лише оперативно-штабні, проте за цим можна сховати будь-що», – заявив Р. Безсмертний.

Насправді від путіна та лукашенка можна чекати будь-чого. Але поки що білоруський диктатор, наскільки б він не був залежним від кремля, не наважувався на використання своїх військ у війні проти України. Ще кілька місяців тому політичні експерти припускали, що лукашенко шукав якісь виходи на домовленості з Заходом, щоб врятувати себе. 

Але, вочевидь, якщо такі спроби й були насправді, то лукашенко «запасного виходу» для себе не знайшов.

Полігон для «чмобіків»

Щоб говорити про повторний наступ на Україну з території білорусі, потрібно зафіксувати там формування ударної групи військ. Наразі здається, що білорусь стала майданчиком для тренувань російських «чмобіків».

За інформацією від експерта проєкту «Інформаційний спротив» Костянтина Машовця, зараз на території білорусі перебуває 11,7 тисячі російських військових. Ця кількість майже не змінилася, порівнюючи з початком листопада. Але зросла, якщо говорити про жовтень, – тоді було близько 9 тисяч. 

Неадекват лукашенко анонсував 22-25 тисяч російських військових на території білорусі. Але ніхто не уточняв, коли це має відбутися. 

«Ще один аспект перекидання цих сил полягає у тому, що вони проходять активну підготовку на полігонах збройних сил білорусі. І після проведення навчання певної партії рашистів, вони не залишаються на території білорусі – їх перекидають на фронт», – зазначає український військовий портал.

Білоруських силовиків, готових воювати проти України, начебто було 10-15 тисяч. Про це наприкінці листопада заявляв заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ, бригадний генерал Олексій Громов. Водночас він зауважував, що готовність збройних сил білорусі вести самостійні військові дії оцінювалася як низька, морально-психологічний стан вважався низьким через відмову більшості особового складу брати участь у війні рф проти України.

Активна оборона

У щоденних звітах від Генштабу ЗСУ неодноразово йшлося про те, що рашисти тренують своїх солдатів на території білорусі, щоб потім перекинути ці війська на територію України. Ще у жовтні у Генштабі заявляли, що не можна виключати повторної спроби наступу ворога на Київ з території білорусі, але водночас запевняли, що Україна зараз готова до такого сценарію.

«Активна оборона. Так будуть діяти наші воїни у разі, якщо ворог надумає повторити наступ з території республіки білорусь. З моменту перетину державного кордону з Україною почнеться масоване вогневе ураження окупантів. Кожна дорога і стежина, ліси та пагорби стануть для ворога пасткою або неприємним сюрпризом. Його втрати будуть величезними. Для оборони та відсічі збройної агресії залучать усі можливі інженерні загородження, мінування місцевості та використання фугасів. Активно діятимуть підрозділи спеціального призначення, Сухопутних військ, Повітряних Сил та Ракетних військ і артилерії», – зазначалося у повідомленні.

Спеціальна інформаційна операція

Власне, останніми місяцями постійно з’являлися повідомлення про те, що наші військові на кордоні з білоруссю створюють системи оборонних рубежів та позицій, влаштовують мінні поля та інші інженерні загородження. Все це необхідна підготовка до будь-якого сценарію. Але повторимо ще раз: не було повідомлень від Генштабу ЗСУ чи ГУР Міноборони України про ознаки формування потужного ударного угруповання ворога на території білорусі. А на підготовку такого угрупування потрібен час, близько двох-трьох місяців. 

Наприкінці листопада представник пресслужби ГУР Міноборони України Андрій Юсов зазначав: «російська сторона розганяє фейки, щоб посіяти паніку серед українських громадян, зокрема тих, хто проживає на прикордонних територіях. І в цьому разі ми бачимо різні цілі, тобто посіяти паніку серед населення, серед українців, зокрема мешканців прикордонних районів та областей. І дезорієнтувати українські Сили оборони, розосередити сили, перекинути сили з інших напрямків. Крім того, такі фейки поширюють для білоруських громадян з метою нагнітання та втягування білорусі у повномасштабну війну проти України. Ми не говоримо про те, що від режиму лукашенка немає загрози. Вона є, лукашенко допомагає путіну і зброєю, і боєприпасами, і бронетехнікою. Він надає свій повітряний простір для ударів по Україні, але говорити про те, що найближчим часом відбудеться повномасштабне вторгнення та втягування білорусі вже в наземну операцію, сьогодні ми не можемо».

Майже те саме повторив очільник ГУР Міноборони України Кирило Буданов. «Все, що відбувається у нас у медіапросторі, пов’язане з тематикою білорусі, – це відлуння саме російської спеціальної інформаційної операції. Єдина мета цієї інформаційної операції – посіяти паніку серед суспільства та відтягнути сили та кошти держави від реальних бойових дій на передовій там, де справді ведуться бойові дії», – заявив Буданов. 

Чи можуть українці легко сприйняти такі заяви і не хвилюватися, згадуючи заяви нашої влади перед 24 лютого? Тут може бути багато суперечливих думок. Власне, не в останню чергу і через це наше суспільство так легко сколихнути новинами про потенційний повторний наступ з білорусі.

Наведемо ще думку аналітиків з американського Інституту вивчення війни (ISW) щодо ймовірності вступу білоруської армії у війну проти України. «Російські офіційні особи постійно проводять інформаційні операції, які припускають, що сухопутні сили білорусі можуть приєднатися до російського вторгнення в Україну. Білоруські лідери, включно з лукашенком, іноді підігрують цим інформаційним операціям. Мета цих зусиль полягає в тому, щоб притиснути українські сили до білоруського кордону, щоб не дати їм підсилити українські операції в інших частинах театру дій. Надзвичайно малоймовірно, що білорусь вторгнеться в Україну в осяжному майбутньому, незалежно від перебігу цих інформаційних операцій», – про це зазначено в аналітичному звіті Інституту вивчення війни від 11 грудня. 

Степан КРАЙНЯК