Як реагувати на конфлікти школярів

У діток молодших класів, як водиться, з`являються труднощі, пов`язані із загостренням міжособистісних стосунків: постійні скарги на те, що батьки їх не розуміють, не чують, а однокласники дражнять, кричать чи вигадують образливі прізвиська. Власне, це пов`язано із адаптацією до нових умов, особливо для першокласників, та намаганням самовиразитись у новому колективі.

Конфлікт між молодшими школярами ніколи не виникає заплановано. Феліція Безбородько, вчитель початкових класів зі стажем, розповідає, що такі суперечки навіть конфліктами важко назвати. Це, радше, з’ясування стосунків одне з одним. Діти, не усвідомлюючи цього, вступають у суперечку з єдиним бажанням – перемогти.

- Аби вони проходили безболісно, важливу роль повинен відіграти вчитель, - каже Ф. Безбородько. – Тут головне – добродушне ставлення до дітей. Можна перевести конфлікт у жарт. Перш ніж з’ясувати стосунки, я завжди прошу, аби діти обійнялися, заспокоїлись, а тоді вже розповідали, що сталося. Непогано у таких ситуаціях діють і «мирилки» - фрази, на кшталт «мир між вами, миска з пирогами, вареники в маслі – ви дружечки красні – обніміться». І це викликає сміх, перекриваючи дитячу злість. Після того як діти обійняли одне одного, взялися за руки, глибоко вдихнули, відразу починають діяти зовсім інакше.

Батькам конфлікт треба сприймати очима дитини

Особливо боляче конфлікти між дітьми сприймають молоді матері, діти котрих ходять до школи вперше. Дуже часто батьки вплутуються у дитячі конфлікти. Але цього у жодному разі не треба робити. Адже діти помиряться відразу, а батьки триматимуть злість одне на одного ще дуже довго.

- Найефективніше мирити дітей у грі, - каже вчитель. - Я, наприклад, кажу – кожен з вас вважає, що він – переможець. Але ви обидва герої, бо зуміли подивитися один одному в очі, взятися за руки. Герой той, хто вміє прощати. Я намагаюся навчити дітей дару прощення.

Найчастіше конфліктують хлопчики. За словами Ф. Безбородько, це підсвідоме бажання перемогти. Найкраще такі суперечки вирішувати через змагання, наприклад, хто більше разів присяде, або хто більше назве слід добра. І діти, називаючи слова, котрі викликають радість, утихомирюються.

Найкраще вирішувати конфлікти між дітьми у грі

- Інколи виникають конфлікти між хлопчиками і дівчатками. Їх я називаю конфліктам симпатії. В такому разі просто кажу - хіба я винна, що ти така гарна дівчинка і подобаєшся хлопчику. І тоді діти починають посміхатися, - каже вчитель. А буває, коли я кажу – дайте один одному руку, обніміться і поцілуйтеся. Тоді діти починають сміятися, але цілуватися не хочуть і забувають про сварку.

Феліція Василівна і батьків привчає, аби ті дивилися на дитячі конфлікти з погляду дитини. Навіть на класних дверях вчителя висить записка – «Перш ніж зайти до класу – усміхніться». Якщо людина заходить з миром і добром, вона не починає кидати рюкзак чи з’ясовувати стосунків.

Буває, що батьки налаштовують дітей одне проти одного. Хоча найчастіше, діти дружать не з тими, з ким хоче тато з мамою. Сильніший знаходить слабшого, бо він лідер. Слабший шукає сильнішого, за яким він потягнеться. У батьків це викликає протест. Але між дітьми з часом це переростає у добру конкуренцію, бо сильніший допомагає слабшому, а слабший намагається не відставати від сильного. Ніхто не може змусити дитину вибрати друга.

Ніколи не сваріть дитину у присутності інших

Досить часто батьки починають виховувати дитину в присутності інших, гадаючи, що чадо присоромиться і зрозуміє свою помилку. Втім, це діє лише навпаки.

Дитячий психолог Катерина Сумішевська каже, один з найбільших уроків, котрий отримують молоді батьки, полягає в тому, що діти, особливо маленькі, не відчувають співпереживання. Воно розвивається поступово, з відчуттям батьківського співпереживання. Тому якщо дитина відмовляється виконати вказівку чи прохання, це не означає, що вона байдужа. Просто дитина не розуміє, чому вона повинна це виконувати. І якщо батьки намагатимуться викликати у дитини почуття провини, сварячи її перед однолітками, це спровокує лише образу школяра, але аж ніяк не сором за вчинене.

- Не треба критикувати дитину перед іншими дітьми, а автобусі, магазині, на весіллях. Це особиста справа дитини і батьків, і ніхто інший не повинен вплутуватися у неї, - каже Ф. Безбородько. – І сварити чужу дитину без її батьків – категорично заборонено. Я не дозволяю, аби дітей принижували батьки однокласників. В такому разі треба, щоб зійшлися батьки обох дітей. батькам завжди кажу – подайте один одному руки, адже віднині ви – друзі, не конкуренти. Ваші діти навчатимуться в одному класі, снідатимуть за одним столом і сидітимуть за однією партою. Жодної ворожнечі тут не має бути.

Вирішуйте не більше однієї проблеми зараз

Рано чи пізно у кожній родині виникають конфліктні ситуації. Вони, звісно, можуть засмутити, але руйнівними бути не повинні. Тому потрібно дотримуватись кількох правил, аби пройти через конфлікт плавно та без стресу для дитини.

Найперше, що варто запам`ятати молодим батькам – за один раз можна вирішити лише одну проблему з дитиною. Бажано, найбільш значущу. Погано, коли батьки наголошують відразу на всіх негараздах. Це збиває дитину з пантелику і заплутує. Наприклад, якщо школяр отримав двійку за заняття та збрехав вам, запитайте спочатку, чому він збрехав. А до двійки поверніться пізніше.

Методи вирішення проблеми повинні бути креативними, щоб зацікавити дитину теж розібратися. Батькам з дітьми треба плідно співпрацювати, аби знайти такі рішення конфлікту, щоб усі залишились задоволеними. При цьому не можна забувати про ввічливість, адже діти гідні шанобливого ставлення до себе.

Мати другокласника Марина Стрембіцька каже, найбільше проблем виникає, коли син збирається до школи.

- Вранці мушу перевірити, чи взяв він сніданок, спортивну форму, всі книжки, зошити, щоденник, - каже Юлія. – Ще самій зібратися на роботу. А Юрко збиратися не поспішає, завжди відволікається. Спочатку я його попереджала, потім обурювалась, інколи навіть кричала. Але син взагалі мене ігнорував. Тоді я просто перестала його контролювати, давши можливість зробити все самотужки. Звісно, кілька разів він забував зошити, підручники, але з часом став відповідальнішим, а збиратись взагалі почав звечора. Як на мене, краще, аби дитина до наступного дня готувалась звечора. Тоді це можна зробити без сварок і сліз, нікуди не поспішаючи. А тепер у нас якщо і трапляються конфлікти, я намагаюся висловити суть проблеми максимально коротко, бо діти, особливо коли чимось обурені, або відчувають батьківський гнів, буквально «глухнуть», і тоді достукатись до них практично неможливо.

Тому якщо хочете, аби дитина навчилася контролювати свої емоції, краще розуміла себе та оточення, завжди поважайте її почуття та не перегинайте палицю. Найкращий варіант – гнучке та шанобливе виховання, в основі якого – навчання, а не підпорядкування. Тільки так можна встановити по-справжньому близький контакт зі своїм школяриком.

Яна МАРІЯНЧУК