У серпні 1914 року вісім європейських держав розв’язали війну, яку згодом назвуть «Першою Світовою». Вона забрала мільйони життів і ще більше покалічила душ. Всі лихоліття війни з найперших днів відчули на собі і буковинці. Адже тут проходив Північно-Східний фронт.
6 серпня 1914 року російські війська прийшли на терени Буковини.
- Суть в тому, що Буковина в той час перебувала в складі трьох великих могутніх держав: Австро-Угорщини, Росії та Румунії. Оскільки почалася війна, то на території краю почали мобілізовувати чоловіків. Австрійська влада зі свого боку, а російська зі свого, - розповідає молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Краєзнавчого музею Антоніна Караїм, демонструючи експозицію часів Першої світової. – Це була братовбивча війна. Але треба зазначити, що мобілізували тоді всіх придатних до боротьби чоловіків і не дивилися, чи це українець, чи австрієць.
Сто років тому російські війська прийшли на Буковину з гаслами: «Звільнимо братів наших»
У книзі-хроніці В. Ботушанського «Буковина в роки Першої світової війни 1914-1918 рр. Документи», де зібрано численні документи і постанови того часу, йдеться про те, що з початком війни на Буковині австрійці одразу створили загони крайової оборони. Чоловіки з чорно-жовтими пов’язками на руках повинні були стежити за порядками, щоб не почався хаос.
Спогади про Першу світову педагога і письменника Івана Бажанського з Вашківців
Середа, 25 листопада 1914 року
Обшукавши все, вступили солдати знову до хати і, між іншим, сказав між них, щось як наш капрал, що в нас нарід культурніший, як в Росії. «У вас культура просвіщонная», - каже. Як вмів, так і сказав, але й воно значить немало.
Вівторок, січень 1915 року
Солдати мали з собою горілку, яку понабирали у жидів, і пили - страх. Цілу ніч ми перебули, як у пеклі, одно лиш було ще добре: в хаті нічого не кивали і не псували.
Ціле місто було одна руїна. Зі склепів, хат все повикидано лежало на дорогах. Столи, крісла поламані, попсована марфа, подушки, всяка одіж і хатня посудина все те купами лежало по дорогах. Двері, вікна порозбивані, аж лячно було дивитися. От що війна.
Всякий рух спинений, про світ нічого не знаємо, живемо гірко в неволі. Шкільна наука 1914/1915 ще не розпочиналася доси. Дальше все однако, монотонно, сумно. Різдвяні свята обходилися сумно, без коляди і танцю. На Йордан стріляли солдати при свяченні води.
Неділя, 4 квітня 1915 року
Великдень! Великдень! А люди копають шанці! Нема тепер ні свята, ні неділі, нема навіть воскресенія, війна! Бувало в цей день радується малий і старий, дзвони грають, молодь коло церкви грає, співає, а старі дивляться і собі радуються. А тепер?.. То не Великдень, то похорони. Під час посвячення пасок – лиш сльози і ридання.
Вівторок, 26 листопада 1919 року
Давно вже дуже давно, бо близько 10 місяців як не роблено жодних нотаток про події в нас і навколо нас. Коби що добре, то й кортіло би дещо зазначити – записати, а то нема – їй Богу – про що згадувати. Хіба про одне тяжке горе, яке нас немов яка величезна скала привалило. Все одно й те саме лихо. Та ні, не те саме, лихо чимраз то все гірше. Румуни, які прийшли до нас, щоб «порядок тут завести», заводять «порядки». Ті, в яких самих дома нема порядку, заводять в нас порядки і які порядки! Всюди страшенна корупція, над нашим народом збиткуються, б’ють, карають арештами…
6 серпня 1914 року оголосили декрет про мобіліцізацію чоловіків з 1878 до 1890 року народження. Тобто пройти медкомісію і прийти на муштру до австрійської армії повинні були чоловіки віком від 24 до 36 років. Згодом вік військовозобов’язаних збільшували. Передбачивши бунти проти мобілізації, австрійська влада з її початком оголосила про створення воєнно-польових судів, які виносили кару за дезертирство з війська і бунт військових. З 19 вересня за військову зраду карали смертю.
Також з буковинських банків 7 серпня 1914 року почали вивозити гроші до Відня. Через це обігових коштів просто не вистачало, адже ціни дуже виросли, і у Чернівцях довелося запровадити свої купюри.
Спочатку грабували, а потім продавали
2 вересня російські війська захопили Чернівці. Буковинська письменниця Ольга Кобилянська згадує ті події так: «Се була сумна година, коли наїхав воріг на місто Чернівці. Сталося це надвечором напрочуд гарної осінньої днини». Під час першої окупації Буковини (2 вересня – 20 жовтня 1914 року) російські військові прийшли з гаслами «Звільнимо братів наших», поводилися порівняно стримано щодо до простих селян, обіцяли дати їм землю і звільнити від податків у разі перемоги, але, увійшовши до Чернівців, російські військовослужбовці безкарно грабували і нищили все, що було на їхньому шляху.
- Згодом на Ринковій площі чернівчани могли придбати, відібрані у них перед тим, речі, - розповідає А. Караїм. – Козаки торгували одягом, вишуканою порцеляною і навіть білизною. Офіцери вдавали, що грабунку не помічають. Обіцянки їхні розвіялися як дим, адже новостворена російська адміністрація запам’яталася грубощами, насильством, хабарництвом і репресіями. Під час другої російської окупації з 27 листопада 1914 до 21 листопада 1915 року лише у Кіцманському повіті було пограбовано 13 поміщицьких маєтків, три заводи, спалено кількасот хат, депортовано 446 осіб.
Кількість населення на Буковині різко скоротилася. Якщо у Чернівцях до початку війни проживало близько ста тисяч осіб, то у серпні 1917-го – 37 тисяч. У зоні бойових дій руйнували повністю села. Наприклад, у селі Бояни із 1302 будинків уціліли лише два.
У меморандумі про становище на Буковині, яке адресувалося крайовому президенту від 16 жовтня 1914 року, чернівецький адвокат Макс Діамант пише так: «Становище населення у прифронтовій смузі дуже важке. Рух ускладнений. Всі каси банків закриті. Населення окупованих частин краю живе переважно за рахунок сільськогосподарської продукції… Росіяни знищили майже кожне середнє і велике сільськогосподарське підприємство, яке вони захопили, запаси зерна вивезли, або спалили, велику рогату худобу і коней забрали, селянство зреволюціонували. Економічний нерв провінцій вбитий».
У телеграмі один із австрійських дипломатів від 31 жовтня 1914 року пише таке: «Козаки грабували людей на вулицях. В селах здійснювали вироки смертної кари. Дівчат ґвалтували… Страх жителів Буковини перед росіянами важко передати словами».
Для потреб армії забирали худобу і зерно
- Коли стало зрозуміло, що війна затягнулася, почалися особливо важкі часи для буковинських земель, бо влада постійно змінювалася і нові очільники наказували арештовувати тих, хто допомагав супротивникам. У такий час в’язниці були переповнені, тому австрійці відправляли арештованих до Оберголабрума, Освенціма. Росіяни - до Сибіру.
Війна негативно позначилася на всіх сферах життя, побуту, діяльності краю. Весь тягар робіт по господарству та військово-примусових робіт лягав на плечі жінок, дітей, літніх людей, адже чоловіків мобілізували.
Для потреб армії протягом усього періоду війни систематично здійснювали насильницькі реквізиції коней, худоби, зерна, транспортних засобів. Частину худоби евакуювали на Захід, частина на Схід при відступах армії. На населення накладалися великі податки. Жителів краю однієї та іншою воюючою стороною залучали на окопні, транспортні роботи на термін від кількох днів до двох-трьох місяців зі своїм транспортом, харчами, що приводило до виснаження і загибелі як людей, так і коней.
Наприклад, лише в липня 1916 року на окопні роботи для потреб 9-тої російської армії з Буковини вимагали 21 тисячу працівників і 1900 підвід.
На Буковині застосовували хімічну зброю
Атакували і захищали своє життя вояки на різних сторонах фронту шаблями і гвинтівками. Більш сучасної зброї в армій не було. Але 7 січня 1916 року австрійці застосували хімічну зброю на північному сході від Чернівців. У музеї представлено фотографії австрійських вояків у протигазах.
- Таку зброю застосовували, коли треба було прорвати сильну оборону, - пояснює історик Ігор Буркут. – Внаслідок її застосування з обох сторін могли бути великі втрати, якщо часом би змінився напрям вітру. Це був своєрідний ризик.
Перша світова – перша інформаційна війна
Воюючи на Буковині, і Австро-Угорщина, і Росія намагалися здобути підтримку сусідньої Румунії. Збереглися тисячі листів про різноманітні домовленості між країнами з обіцянками і пропозиціями. Історики запевняють, що Першу світову сміливо можна називати першою широкоформатною інформаційною війною. Австрійські художники намагалися зображати на листівках, які тоді були носіями основних новин (запечатувати листівки у конверти заборонялося цензурою, - авт.) і ходили тисячами між різними куточками Європи, своїх вояків хоробрими і успішними. А росіян, навпаки, переляканими і розгубленими. Доповнювали такі листівки влучними фразами. Після вступу російських військ до Чернівців нова влада одразу заборонила торгувати листівками, які підривають імідж російської армії.
- В усій цій «поштівковій справі» вимальовувалася ось яка цікава тенденція: що більше російська влада переймалася забороною продажу австрійських листівок військово-політичного змісту, то більше їх чомусь з’являлося у продажу, що випливало з таємного циркуляру поліцмейстера Чернівців, - йдеться у передмові історика Володимира Заполовського до книги «Світова війна у поштових листівках».
Австрійці ж у своїх листах до вищого керівництва скаржилися на те, що у румунській пресі їх називають нелюдами, що насправді не відповідає дійсності. Зокрема про це йдеться у шифрограмі барона Гізля від 27 жовтня 1914 року.
- Чутки про звірства австрійських військ на Буковині щодо румунів неправдиві. Їх поширює російська пропаганда і підплачує за це, - йдеться у шифрограмі.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар