Слово «наприкінці» звучить м’яко, трохи розслаблено, ніби саме воно втомилося від довгого дня й сіло на останній рядок. Воно несе в собі відчуття завершення, фіналу, тихої точки в кінці історії.
Це прислівник, який українська мова виокремила з іменника «кінець» та прийменника «на» і перетворила на єдине ціле. Саме тому правопис цього слова викликає стільки запитань і дискусій.
Єдиний правильний варіант: «наприкінці» разом
Сучасний український правопис 2019 року чітко фіксує: прислівник «наприкінці» пишеться разом, в одне слово.
Це правило стосується всіх випадків, коли слово означає «в кінці», «на завершенні», «під кінець»:
- Наприкінці уроку вчителька завжди розповідала цікаву історію.
- Наприкінці літа повітря стає вже трохи прохолодним і прозорим.
- Він з’явився наприкінці вечірки, коли всі вже збиралися розходитися.
- Наприкінці XIX століття Київ стрімко розбудовувався.
Разом пишеться завжди, незалежно від того, стоїть слово на початку, в середині чи в кінці речення.
Чому саме разом?
Коли прийменник «на» зливається з іменником «кінець» у формі місцевого відмінка («кінці»), утворюється нове лексичне значення – «в останній частині, на завершенні». Це вже не прийменниково-іменникова сполука, а повноцінний прислівник.
Такі прислівники в українській мові пишуться разом: насамкінець, наприкінці, напочатку, наостанок, нарешті.
Типові помилкові варіанти, які досі трапляються
Найпоширеніші помилки
❌ на прикінці – неправильне роздільне написання + неправильна форма «прикінці» замість «кінці»
❌ на кінці – роздільне написання, яке допустиме лише в буквальному значенні «на самому кінці предмета»
❌ наприкінці – помилкове злиття з зайвим «и»
❌ на кінці + наприкінці в одному тексті – суміш правильного й неправильного варіантів
✅ наприкінці – єдиний правильний варіант
Особливо часто помилки трапляються в інтернет-комунікації, де люди пишуть швидко й орієнтуються на російське «в конце» → «вконце» → «наконце».
Коли пишеться «на кінці» роздільно
Роздільне написання «на кінці» можливе лише в буквальному, просторовому значенні – коли йдеться про фізичний кінець якогось предмета чи лінії:
- Вона сиділа на кінці лавки й дивилася в далечінь.
- На кінці мотузки висів маленький дзвіночок.
- На кінці вулиці стояв старий каштан.
У всіх цих випадках «на кінці» – це прийменниково-іменникова сполука, де «кінці» – місцевий відмінок іменника «кінець» у значенні «край, остання частина предмета».
Порівняйте:
| Варіант | Значення | Приклад |
|---|---|---|
| наприкінці (разом) | часове завершення, фінал | Наприкінці фільму всі заплакали. |
| на кінці (роздільно) | просторове розташування | На кінці коридору горіла лампочка. |
Джерело: Український правопис 2019, § 91, Інститут української мови НАН України.
Синоніми та близькі за значенням слова
Українська мова пропонує кілька гарних і виразних варіантів, щоб уникнути одноманітності:
- під кінець
- на завершення
- наостанкінець
- врешті-решт
- наостанці
- під кінець дня / тижня / року
- коли все вже скінчилося
Кожен із цих варіантів має свій відтінок:
«Насамкінець» звучить трохи урочисто, «під кінець» – буденно й розмовно, «на завершення» – нейтрально-ділово, а «врешті-решт» додає емоції полегшення чи підсумку.
Як запам’ятати раз і назавжди
Просте правило: якщо ви говорите про час (кінець уроку, дня, року, фільму, життя) – пишіть наприкінці разом.
Якщо ж йдеться про фізичний край предмета, вулиці, стола, черги – тоді можна писати на кінці роздільно.
А ще можна просто запам’ятати: усі прислівники часу, утворені від «кінець», пишуться разом – наприкінці, насамкінець, наостанок.
Слово «наприкінці» – це маленька перемога української мови над роздільним написанням. Воно звучить м’якше, природніше й одразу дає зрозуміти, що мова йде саме про фінал, про останній акорд.
Тож наступного разу, коли захочеться написати «на прикінці» чи «на кінці» – зупиніться на мить і згадайте: правильний варіант тихий, звичний і завжди разом – наприкінці.
