Боротьба за фермерський комплекс Hougoumont під час битви при Ватерлоо.
Заклик зберегти історичні будівлі від занепаду був нерозривно пов’язаний із закликом до невідкладних дій. Річард Холмс, видатна постать, очолив передвиборчу групу Project Hougoumont, палко відстоюючи цю справу. Його невпинна адвокація тривала до його передчасної смерті від раку 30 квітня у віці 65 років. Ця втрата викликала глибокий резонанс у спільноті військових істориків.
Річард Холмс особливо відзначився у сфері військової історіографії, галузі, де зазвичай домінують або військовослужбовці у відставці, або академічні вчені. Проте Холмс вийшов за межі цієї дихотомії. Поступивши на службу в територіальну армію у 18 років, він піднявся до звання бригадира, отримавши відзнаку найвищого офіцера запасу Британії. Паралельно він продовжив академічну кар’єру, спочатку в Королівській військовій академії Сендхерст з 1969 по 1989 рік, а згодом в Інституті досліджень безпеки Кренфілдського університету з 1989 по 2009 рік.
Холмс отримав широке визнання як вправний телеведучий військової історії. У той час, коли документальне кіно все більше покладалося на реконструкції та CGI, Холмс захоплював глядачів своїм неприкрашеним стилем оповіді, перетинаючи історичні пейзажі та розповідаючи їхні історії з простою відвертістю. Такий підхід особливо вплинув на його серію «Війна прогулянки».
Однак його довговічна спадщина полягає в його плідній письмовій праці. Попри напружений графік, Холмс написав вражаючу низку публікацій, що є важливим доповненням до бібліотек шанувальників військової історії. Його творчість охоплює путівники по бою, такі як «War Walks», колекції фотографій, такі як «The Second World War in Photographs», і авторитетні довідкові томи, такі як «The Oxford Companion to Military History».
Репутація Холмса як видатного військового історика в першу чергу випливає з трьох важливих категорій його робіт. По-перше, його внесок у звичайну військову історію, прикладом якого є його дебютна книга «Громадянська війна в Англії» (1974), написана у співавторстві з Пітером Янгом, і відомі біографії, зокрема «Маленький фельдмаршал: сер Джон Френч» (1984), «Веллінгтон: Залізний герцог» (2003) і «Мальборо: величний полководець Британії» (2008).
По-друге, він відіграв ключову роль у розвитку «нової військової історії», яка заглиблюється в деталі досвіду на полі бою та інтерпретує результати на основі здібностей і реакції звичайних солдатів. Його робота «Лінія вогню» (1985), пізніше перевидана як «Акти війни: Поведінка чоловіків у бою» (2003), стоїть поряд із «Обличчям бою» Джона Кігана як основоположна в цьому жанрі.
По-третє, Холмса глибоко цікавило життя простих солдатів. Його трилогія про історію британського солдата — «Redcoat: The British Soldier in the Age of Horse and Musket» (2001), «Sahib: The British Soldier in India, 1750-1914» (2005) і «Tommy: The Британський солдат на Західному фронті» (2004) — пропонує інтимні, яскраві, а часом і інтуїтивні зображення військового життя. Ці твори занурюють читачів у життєвий досвід солдатів під командуванням Мальборо, Веллінгтона, Робертса та Хейга.
Стипендію Річарда Холмса й надалі шануватимуть і шануватимуть у майбутніх поколіннях.
