Розуміння юстимії при біполярному розладі
Юстимія в контексті біполярного розладу відноситься до відносно збалансованого стану настрою, що існує між крайнощами манії/гіпоманії та депресії. Однак різні трактування терміна можуть призвести до непорозумінь, особливо у сфері психічного здоров’я. Ускладненням є те, що багато людей, які ідентифікуються як такі, що перебувають у юстимічному стані, все ще можуть проявляти симптоми депресії або тривоги, що затушовує справжню суть терміна.
Різноманітні тлумачення
Неоднозначність, що оточує концепцію юстимії, у значній мірі походить з її етимологічних коренів. Грецький префікс “eu-” означає “добрий” або “життєрадісний,” в той час як “-thymia” походить від терміна “thymus,” що перекладається як “ментальність.” Отже, це може означати, що людина в юстимічному стані має позитивний світогляд.
Однак деякі визначення розширили цю концепцію, стверджуючи, що юстимія вказує на настрій, який не лише нейтральний, але можливо навіть підвищений, подібно до ейфорії. У філософських дискусіях юстимія зображується як стан задоволення, щастя та спокою. Однак з клінічної точки зору, юстимія зазвичай розглядається як нейтральний емоційний стан, без вираженого щастя чи смутку.
Отже, особи, які переживають юстимію, можуть відчувати себе значно краще, ніж раніше, в той час як інші можуть стикатися з тривалими симптомами, які вказують на тривогу чи депресію.
Юстимія та анедонія
Цілком ймовірно, що особи, діагностовані як юстимічні, також можуть відчувати анедонію, що характеризується зменшеною здатністю до насолоди. Це явище може проявлятися на фізичному рівні—коли буденні дії, такі як їжа, дотик або сексуальна близькість, втрачають свою привабливість—або соціально, ведучи до недостатнього інтересу до взаємодії чи насолоди соціальними обставинами.
Прояви анедонії можуть включати:
- Соціальна ізоляція
- Збереження фасаду веселощів для інших
- Вигадування відмовок для уникнення знайомих
- Негативні почуття щодо себе чи оточуючих
- Зменшена виразна комунікація, як вербально, так і невербально
- Зменшене сексуальне бажання (лібідо)
- Хронічне відчуття фізичного дискомфорту
Хоча анедонія не є синонімом депресії, вона є критичним симптомом цього та інших настрійових розладів. Люди можуть описувати свій досвід як щось подібне до “емоційного спустошення.” На жаль, шлях до лікування анедонії залишається дещо неясним; однак, підтримка соціальної взаємодії разом із комбінацією антидепресантів та психотерапії може дати позитивні результати.
Юстимія та тривога
Тривога та юстимія також можуть співіснувати в людей, які живуть з біполярним розладом. Характер і інтенсивність симптомів тривоги можуть сильно варіюватися, потенційно охоплюючи різні розлади, такі як агорафобія, генералізований тривожний розлад (ГТГ), обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), панічний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та соціальний тривожний розлад (СТР).
У деяких випадках тривожний розлад може передувати початку біполярного розладу або виникнути як ускладнення лікування біполярного. Дослідження показують, що приблизно 34.7 відсотка осіб, які відповідають критеріям біполярної юстимії, також підпадають під один або кілька тривожних розладів.
На відміну від невідомого лікувального ландшафту анедонії, тривожні розлади зазвичай отримують спеціалізовані втручання після діагностики на підставі настанов, викладених у Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM).
Приховані фактори
Причини, чому деякі особи з біполярною юстимією борються з анедонією, в той час як інші стикаються з тривогою або залишаються безсимптомними, залишаються неясними. Деякі психологи стверджують, що наше розуміння юстимії може бути дещо неправильним, адже проста відсутність серйозних симптомів помилково прирівнюється до оптимального психічного здоров’я, особливо у випадках юстимії.
Особа в юстимічному стані може відчувати небажання або нездатність змінити свій емоційний стан після вирішення гострої маніакальної або депресивної фази, побоюючись потенційного рецидиву. Ця стагнація може перешкоджати їх здатності адаптуватися до різних обставин або досвідів, тим самим уповільнюючи їхню спроможність до радості та підвищуючи їхню вразливість до негативних емоцій.
Отже, юстимія може не означати, що терапевтичні втручання були успішними, а скоріше вказує на стан, що вимагає пильної уваги та потенційних модифікацій лікувальних стратегій.
