Аби зібрати родину за одним столом та створити сімейну ідилію, потрібні зусилля

- Створити справжню сімейну ідилію на свята можливо. Я знаю сім’ї, в яких це виходить. Найголовніше, Новий рік має стати святом-ритуалом. І в цьому дуже допомагають такі елементи, які гуртують родину. По-перше, це прикрашання, тобто коли цим займається не лише мама, але вся сім’я і кожен вносить якусь лепту. Наприклад, діти розвішують гірлянди і роблять хенд-мейд іграшки, дорослі виконують складніші завдання. Друге, що дуже важливо – це продумування меню. Якщо ми хочемо зібрати всю сім’ю за столом, тобто всіх бабусь і дідусів, дітей - як мінімум три покоління, - то нам варто домовитися, хто і що готуватиме. Тому що замучена мама, яка куховарить, навряд чи матиме бажання на креатив. Приготування їжі має бути спільним, - розповідає психотерапевт Валентина Кузіна-Рудан.

- Також, аби Новий рік став ритуальним і веселим святом, потрібно придумати розваги, виконати певні вправи. Першою вправою, є таке собі прощання зі старим роком. Тобто ми всі дружно говоримо один одному, що хотіли б залишити у році, що минає. Це можна робити заздалегідь. Так само варто згадати, за що ми вдячні минулому року. Втрати, які були у родині. Наприклад, втрата близької людини, потрібно проговорити, на кшталт «цей рік був важким для нас», якщо ж була якась радісна подія, варто так само сказати про це, скажімо, «у нас народився хтось чи одружився».

Опісля цієї вправи є ще один чудовий метод – це будівництво плану на наступний рік. Тут варто продумати, чого б ми хотіли, наприклад, поміняти паркан на дачі чи поїхати усією родиною на море тощо.

І звичайно, важливо, аби були ще й розваги. Тоді ми зможемо привабити підлітків. Наприклад, цікавою ідеєю буде печиво з побажаннями, сюрпризи, вікторини. А спільна праця згуртує ще більше, - зазначає психотерапевт.

- Що ж до того, чи варто наполягати, аби підлітки святкували Новий рік з родиною, то тут звичайно, у кожного буде своя думка. Наприклад, є батьки, яким діти на святі взагалі не потрібні, вони раді, що ті кудись підуть. Та якщо ми все-таки прагнемо створити якусь цінність та традицію у підростаючого покоління, то бажано, аби бій курантів зустрічали всі разом. А вже після бою курантів, привітань, підліток може зібратися та піти продовжити святкування з друзями. Та це ми говоримо про підлітків. Якщо ми говоримо про юнацький вік, то там вже святкувати разом чи ні -  це вже на їхній вибір. Та як показує практика, якщо у підлітковому віці прищеплюється те, що хоч бій курантів ми зустрічаємо разом, то у юнацькому ця традиція залишається. Себто уже достатньо дорослі діти, в яких уже є свої родини,  приїжджають святкувати з батьками, а потім кожен – по своїх планах.

Аби створити атмосферу, як у сімейних американських фільмах, потрібно дуже багато старатися. Повинен бути ініціатор, котрий не буде вважати себе жертвою, хрестоносцем, людина, якій хочеться робити усе це. Звісно, перші два-три роки буде важко розворушити всю рідню, адже всі ми різні по темпераменту, по характеру, хтось буде говорити, мовляв, не хочу їхати тих триста кілометрів, це нудно і нецікаво. Але насправді, якщо над цим попрацювати, то вже через кілька років можна буде пожинати плоди, коли кожен буде приносити свою лепту у підготовку свята: хтось придумуватиме розваги, хтось готуватиме, та це буде не відразу, це великий труд. Звичайно, якщо до святкування Нового року ставитися як до сценарію посиділи-поїли, послухали привітання президента, ввімкнули дискотеку вісімдесятих і заснули, то природно, ми не можемо говорити ні про яке красиве свято. І навпаки, коли є організатор, то святкування у колі родини може бути справді веселим. Дуже гарна традиція, коли батьки разом з дітьми прикрашають ялинку, прислуховуються до них, що вони хочуть бачити на ялинці. Наприклад, у моїх знайомих діти захотіли бачити на ялинці лише мандарини і «рафаелки» і ось на їхній величезній ялинці висіли лише мандаринки і «рафаелки». Головне – це почути.

Я б радила так само не полінуватися, та зробити для рідних якийсь сюрприз. Необов’язково це має бути дорогий подарунок. Нехай це буде якесь побажання у щось загорнуте чи щось схоже, тобто ми самі створюємо цю атмосферу. Наприклад, я коли була ще дитиною, росла у величезному дворі, який налічував кілька дев’ятиповерхівок, і у нас була традиція, коли кожен під’їзд купував феєрверки і десь хвилин через двадцять після настання Нового року по черзі запускав ці феєрверки. Це була така негласна традиція нашого двору.

У підготовці до свята важливо, аби чоловіки намагалися розвантажити руки жінок. Не засісти в онлайн-ігри, а хоч засервірувати стіл, допомогти нарізати салат чи ще щось.

Чудово поліпшують атмосферу свята незвичайні кулінарні ідеї. Наприклад, у близької подруги моєї родини була традиція щоразу на Новий рік готувати два нових салати, яких вона досі не готувала. І вся сім’я чекала, аби спробувати, а який цього разу Світлана приготує салат. Це була цікавинка.

Якщо у родині є ті, хто вже з самого початку налаштований проти святкування разом, то вирішити проблему можна ультиматизмом, мовляв, ми тебе чекаємо. Та знову ж таки треба розуміти, чому ситуація так склалася. Буває, на жаль, і так, що родичі терпіти не можуть один одного, то звичайно, доводиться не запрошувати їх. Та в цілому родичі на ідею провести час разом відгукуються. Тобто навіть якщо вмовити, сказати, зацікавити. Дуже важливо для таких людей, які важкі «на підйом» мотивувати їх, мовляв, я знаю, що у тебе виходить фірмовий торт «наполеон», він ні у кого так не виходить і не уявляю нашого свята без нього, будь ласка, зроби його. І коли підвищуєш значимість людини, даєш їй зрозуміти, що вона важлива, то вона справді прийде. Не зайвим буде продумати запрошення. Можна зателефонувати та гарно підготувати гостя до запрошення, можна зайти, можна надіслати відкритку. Та головне, аби для вас справді важливо, аби людина прийшла, тоді все вдасться, - каже. В. Кузіна-Рудан.

Спілкувалася Уляна ДЕЛІКАТНА