Буковинці піднімають Маріїнський театр

Те, що Буковина – край, який дає Україні та світові багато талантів, стало вже закономірністю. Та наша «родюча» земля, як то кажуть, не переродилася. Ще один яскравий цьому приклад – співучий «соловейко» із селища Лужани, що на Кіцманщині, оперний співак Юрій Євчук.

Хоча дома про голосистого земляка знають мало, світ насолоджується його басом. Соліст молодіжної групи Маріїнського театру в Петербурзі сьогодні є затребуваним за кордоном.

Зустріч із професійним оперним співаком була несподіваною. Юрія (який приїхав додому у відпустку) запросили виконати кілька пісень у рідному селищі Лужани під час відкриття пам’ятника Тарасу Шевченкові.

Як не дивно, але співак, який співає на сцені Маріїнського театру та дорогих сценах за кордоном,  каже, що виступати перед односельчаними набагато лячніше, аніж перед віденською публікою. Про це співак зізнався кореспонденту «Погляду» за столом в одному з місцевих закладів харчування, наминаючи домашні вареники із картоплею, яких, до речі, йому дуже не вистачає в Пітері.

-Не знав, як мене сприймуть люди, серед яких виріс, тому розгубився, навіть забув кілька слів із пісні, - ділиться хлопець.  – Та побачивши, що людям подобається мій спів, набрався впевненості і виклався на всі сто.

Дізнався, що маю голос, у церковному хорі

Чи не всі знані співаки розповідають, що співати починають мало не з  пелюшок. Юрій каже, що взагалі не пам’ятає, коли вперше заспівав.

Першою людиною, яка прищепила хлопцю любов до музики, був вчитель музики у садочку.

- Пригадую, в дитсадку завжди розповідав віршики, а коли на заняттях не хотілося співати чи взагалі прогулював урок, учитель бив по пальцях, - розповідає Юрій.

Вже навчаючись у школі Юрій мріяв стати відомим, як Алла Пугачова чи Софія Ротару. Хотів просто подорожувати світом, вивчати традиції інших народів й одночасно зробити кар’єру співака. Та на той момент це була другорядна мрія.

У дитинстві хотів стати космонавтом. Закінчивши дев’ятий клас, вирішив вступати до Чернігівського ліцею з посиленою військовою підготовкою. Однак йому відмовили, бо запізнився із документами. Це трохи спантеличило юнака і він полишив дитячу мрію.

Оскільки батьки ніколи не нав’язували думки щодо вибору професії, у Юрія все складалося саме по собі.

«Своєму успіху завдячую батькам та людям, які в мене вірять та підтримують»

Ю. Євчук

Нотну грамоту хлопець опанував у Лужанській музичній школі по класу акордеон. Каже, дома співав на камеру, копіював навіть Тетяну Буланову, бо мав тоді високий голос.

Що має голос, Юрій Євчук дізнався у церкві. Якось друг покликав заспівати у Заставні, там  співав у хорі, вчив літургію, інколи відспівував на похоронах.

Відтак, коли поїхав до Чернівців у монастир на послух, хлопець почав розвиватися в хорі. Побачивши у хлопця талант, отець Василій Запотічний, регент хору кафедрального собору, направив Юрія на прослуховування до викладача чернівецького музучилища.

З того часу завкафедрою вокального факультету Чернівецького училища Сільвія Максименко (у неї також навчався знаний у світі оперний співак, буковинець Василь Герелло) стала для Юрія другою мамою.  - Це перший і найкращий мій викладач, вона завжди допомагає, ніколи не залишить наодинці зі своїми проблемами.

С. Максименко змушувала мене відвідувати кількагодинні заняття в музучилищі, коли тренувалися інші студенти. Зізнаюсь, спершу від стількох годин музики в мене плавилися мізки, - каже, посміхаючись, Юрій, - відтак звик.

Разом зі співом Юрій поєднував навчання в гуртку з акторської майстерності. Театральне мистецтво дуже подобалось хлопцю.

Після закінчення Чернівецького музичного училища Сільвія Максименко запропонувала Юрію вступити в Київську музичну консерваторію.

Однак хлопець вагався, чи варто туди вступати.

- Моя викладачка насварила мене, змусила взяти квиток на потяг до Києва і подати документи до консерваторії, - каже Ю. Євчук.

Уже студентом буковинець ледь не покинув навчання, коли помер перший викладач консерваторії Віктор Курін.

- Пригадую, коли студент на заняттях погано співав, він запитував: що робив вночі, чи спав, чи їв? Давав студенту 20 гривень та відправляв пообідати, й лише тоді приступали до роботи.

Із депресії студента витягнула С. Максименко.

- Вона дала зрозуміти, що Віктор Курін та багато людей повірили в мої сили. Я усвідомив це і з новим запалом повернувся до студентських лав.

Аби прожити у столиці, хлопцю довелось поєднувати навчання із роботою.  Працював у хорі національної опери України. Відтак спробував себе солістом в національному хорі імені Г. Верьовки.

Коли Юрію запропонували прослухатись у Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей та юнацтва, йому ніяк не давалась арія. Допомогла книжка Браяна Трейсі, в якій автор писав, що треба ніколи не здаватись та битись до останнього. Так Юрій вперше заспівав арію, і його взяли працювати в академічний театр.

Після чергового конкурсу буковинець, оперний співак В. Герелло запропонував Юрію спробувати свої сили в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі. -- Було дуже приємно і несподівано, що світова зірка приїхала мене підтримати та допомогти на прослуховуванні.

У Пітері буковинець розпочав життя з чистого листа. Поруч не було ні рідних, ні друзів. Допомогли родичі, в яких кілька місяців жив на квартирі.

Чотири місяці Юрію не платили зарплату, бо не оформив усі документи для роботи.  Похмурі короткі осінні дні Пітера змінилися на сонячні в лютому 2012 року, коли хлопцю виплатили зарплату за всі чотири місяці.

Призвичаївшись до життя у чужому місті, Юрій закохався в нього.

Пітер дуже важко приймає, але й дуже важко відпускає. Це місто, де цінний кожен камінчик, прекрасна архітектура. Єдине, чого не вистачає, – це рідної мови, рідних людей, українського борщу та вареників, - ділиться Ю. Євчук.

А ще, приїхавши у відпустку на рідну землю, Юрій загорівся бажанням зняти на буковинській землі кліп на одну з пісень, яку виконує на великій сцені.

Талановиті українські їдуть за кордон

Досягати вершин за кордоном українцям доводиться через те, що на рідній землі менше можливостей. Працюючи солістом у Маріїнському театрі Ю. Євчук працював із відомими людьми, співав на одній сцені зі світовими зірками. Грав із паризькою трупою. Одягав співака художник по костюмах, який отримав три голлівудські Оскари.

А ще – працював із найдорожчим режисером світу Робертом Карсеном.

Дванадцятів днів не міг змити із себе «золото»

Зрозуміло, що перебуваючи на сцені стільки часу не обходилося без курйозів. Наприклад, виконуючи роль бога грецької міфології Зевса, на Юрія наклали стільки гриму, що він близько двох тижнів не міг змити із себе «золото». Через це колеги по цеху назвали його «Золотой мальчик».

Ольга МАКСИМЮК