Доки молодь масово захоплюється життям в мережі та віртуальними іграми, деякі все ж надають перевагу єднанню з матінкою природою. Адже тільки вони по-справжньому розуміють - той, хто не любить тварин, ніколи не зможе любити людей.
Тваринами, про яких складено чи не найбільше легенд, які протягом століть є незмінними супутниками та великими помічниками людства, є коні. Саме вірний Буцефал - мрія романтиків і атрибут сильних світу цього.
Без сумніву, це розуміє чернівчанка Галина Родигіна, яка вже 27 років займається конями та її донечка Регіна, котра гордо вирішила продовжити справу матері.
Перше лоша купила в 11 років
Про те, що коні - доля та справа всього життя Галини, вона не сумнівалася ніколи. Адже з раннього дитинства мріяла про лоша.
- Коли мені було одинадцять, вирішила неодмінно завести коника, мріяла, як буду на ньому кататися і навіть самотужки збирала гроші. Їх мені давав батько на кишенькові витрати, проте мені вдавалося економити і вже незабаром назбирала 80 карбованців, - згадує пані Галина. - Звичайно, тоді мені ніхто не дозволяв заводити таку крупну тварину, проте на моє рішення це вплинути аж ніяк не могло. Лоша коштувало 100 карбованців, тож двадцять не вистачало. Тоді попросила у бабусі, вона розпитувала, навіщо ж мені такі гроші, та я секрет не видавала. Щоправда, бабуся розуміла, що я щось надумала, тим паче, коли побачила, що прибираю в сараї. А вночі нишком я забрала лоша і разом з кобилою (адже відлучати було ще зарано) закрила в сараї. Ой, як зранку мене сварили батьки за таку витівку, та зробити вони вже нічого з цим не могли. Лоша моє і я мала його доглядати.
Закономірно, що на своїх полотнах Галина Родигіна зображує саме коней
Це не дивно, що дівчина так хотіла мати власне лоша, адже в її сім'ї завжди любили тварин і тримали їх досить багато. Придбаний коник - гуцул відразу став дівчині рідним. Заради нього вона пішла на великі жертви. Щоранку вставала о 6 годині, аби доглянути лоша, погодувати його, а тоді вмивалася, переодягалася та йшла до школи. Відтоді минуло 27 років, коні завжди були у житті Галини і про це вона ніколи не шкодувала.
Зараз у жінки четверо дітей, з них найбільше до тварин тягнеться наймолодша донька Регіна, яка вірогідно, й продовжить справу матері, адже вже вирішила вступати на ветеринарний. Цікаво, що дівчинка вже неодноразово допомагала ветеринарам оперувати тварин, а завдячуючи матері, знає чимало про їхні хвороби. Регіна в усьому допомагає жінці, чудово справляється з кіньми і, звичайно, незмірно їх любить. Газдівство родини Родигіних нараховує десять коней, з них двоє поні та ослик. А з ними чудово уживаються кози, собачки та коти.
Найголовніше - бачити коня
- Кінь - це велика собака. Якщо він вас поважатиме, то й слухатись неодмінно буде, - пояснює Галина. - Мої коні реагують на голосові команди, їх не треба бити чи щось інше (як вважають чимало людей), їх просто треба правильно дресирувати і, звичайно, нагороджувати за покору.
Хоча, незважаючи на це все, чернівчанка зізнається, що досить норовливі поні, незважаючи на свій невідповідний розмір. А ослик - навпаки, дуже покірний і чемний. Вираз "впертий як осел" аж зовсім не про нього. Все це ще раз свідчить, що вірити стереотипам не варто.
Про допомогу просять навіть ветеринари
Однією із заповітних мрій Галини була стати ветеринаром. Та коли вирішила вступити на навчання, виявилося, що все не так просто. По-перше, там вчаться фактично діти, а по-друге, людину з таким багажем знать про коней навіть не знали на який курс зарахувати. Тоді мрія Галини втілилася в дочці Регіні, яка незабаром здобуватиме професію ветеринара.
Відсутність спеціальної освіти зовсім не свідчить про брак знань любительки коней. Вона постійно цікавиться новинками ветеринарії, читає про це багато книг. Велику роль грає досвід. Досить часто ветеринари відправляють до Галини своїх пацієнтів, адже самі справитися не можуть. Бувало, лікарі вже радили здати хвору тварину на м'ясо, а жінка її виліковувала.
Справді дивує той факт, що часто Галині Родигіній дзвонить м'ясник і пропонує їй купити хвору тварину, котру господарі вже віддали на смерть. Чернівчанка так отримала не одного коня, вилікувала його, виходила і тепер тварина здорова і чудово служить.
Іпотерапія дає дивовижні результати
Вірить пані Галина і в користь іпотерапії. Зараз у неї три коні, котрі чудово підходять для такої місії. Ці тварини знають, як працювати з дітьми. Навіть розуміють, що треба зупинитися, коли дитина сповзла. Незважаючи на те, що коні славляться непередбаченою реакцією на різноманітні зовнішні подразники, вони знають - коли на їх спині дитина, треба терпіти.
Сьогодні до Галини часто приїжджають займатися з дітьми, хворими на церебральний параліч. Часом результат вражає.
- До нас привезли дитину, що не могла ані говорити, ані триматися бодай якось на коні. За тиждень інтенсивної роботи час прогулянок довели до години щодня, а за місяць дитина вже самостійно сиділа в сідлі, - розповідає жінка. - Згодом вона почала ходити і навіть говорити.
Таких випадків чимало, тому в лікувальній користі коней сім'я Родигіних не сумнівається.
Про мрії та сподівання
Наразі пані Галина постійно працює з кіньми. Саме її тварини катали людей на "Обнова-фесті" та в кареті, бричці вулицями Чернівців. Деколи їх замовляють на весілля, поні охоче беруть на дитячі свята та дні народження. Також приїжджають вчитися верхової їзди. Та на утримання десяти тварин заробленого ледь вистачає.
Найбільшою проблемою є те, що немає нормальної конюшні та землі, де б тварини гуляли і паслися, а люди каталися на них. Незабаром обгородять ділянку біля дитсадка, де коні пасуться зараз. Вивозити за місто таких великих тварин проблематично і дорого. А пані Галина мріє створити центр, де б діти вчились їздити верхи та лікувались.
- Неподалік від нашого дому є розформована військова частина. Там занепадають будівлі. Хотіла випросити гаражі для конюшень, та все марно. Я б погодилась безкоштовно катати хворих дітей, якби допомогли з територією, - пояснює жінка.
Коні надихають на малювання
Окрім найголовнішого захоплення всього життя, Галина має ще одну пристрасть - малювання. Пензлика в руки вона взяла також в дитинстві й відтоді самотужки набиралась досвіду. Вона ніколи не вчилась у художній школі, але те, що в жінки дар від Бога - сумніву нема. Зараз час від часу Галина відвідує художню студію, в неї вже близько двадцяти полотен, написаних олійними та іншими фарбами. Звичайно, найголовніша тема її картин - коні. Вони в неї виходять особливо добре, адже кожен м'яз тіла тварини Галина знає і вимальовує їх особливо точно. Надзвичайно її картини ваблять насиченою кольоровою гамою. Остання робота, котру жінка малює для своєї подруги, - це червоні маки. Досі любителька коней не виставляла своїх робіт і дуже скромно до них ставиться, проте цілком вірогідно, що колись її мальовані коні стануть ще більш популярними, ніж живі.
Ірина БЄЛОВА
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
Оставить комментарий