Чернівецьких лікарів цінують за кордоном

Фахівцям із України пропонують роботу за кордоном. Для громадян колишніх країн СРСР є можливість офіційно працевлаштуватися у багатьох країнах світу, скажімо, лікарем чи інженером. І нині, коли в Україні нестабільна економічна ситуація, питання працевлаштування за кордоном стає ще актуальнішим і кількість мігрантів зростає. З України виїжджає чимало кращих фахівців. Цей процес набирає обертів.

Поїхала на роботу за кордон, аби підвищити свій рівень

Чернівчанка Наталія Староста працює лікарем за кордоном уже 2,5 року, наразі у місті Фульда (неподалік Франкфурта). Дівчина влаштувалася у німецькій клініці «швидкої допомоги», використавши можливість, яку пропонують для українських фахівців.

Заробітна плата запропонована приймаючою стороною та володіння німецькою мовою стали поштовхом для чернівчанки спробувати влаштуватися на вільну посаду у німецькій клініці. Адже робота та оплата праці у галузі медицини у розвинених європейських країнах разюче відрізняється від української.

Як офіційно працевлаштуватися за кордоном, про реалії життя українських фахівців, Наталія поділилася із читачами «Погляду».

У маленькому німецькому містечку швидкість доставки пацієнта до лікарні та транспортування, навіть у гірській місцевості, є кращим, аніж в Україні у місті

Пройшовши стажування та уже відпрацювавши певний час у клініці, молодий спеціаліст багато чого навчилася та освоїлася на чужині.

Одного дня лікар-ендоскопіст із п’ятирічним стажем Чернівецького онкологічного диспансеру дізналася про можливість для працевлаштування лікарів у Німеччині з українським дипломом. Необхідною умовою було здача мовного іспиту в Goethe-Institut. Здавши іспит у Києві Наталя надіслала резюме в одну з німецьких клінік і отримала запрошення на співбесіду.

Спершу молодий спеціаліст пройшла так звані госпітації, як «лікар-гість». Самостійно вона почала свою діяльність тільки через півроку.

Наразі Н. Староста працює лікарем внутрішньої медицини (терапевт), одною із складових даного фаху є ендоскопія, яка є методом діагностики і не представляє собою окрему спеціальність, як приміром в Україні (ендоскопія, УЗД тощо).

– Що стало поштовхом влаштуватися на роботу в Німеччині?

– Недостатня зарплата в Україні. Обмежена можливість саморозвитку як спеціаліста. Хоч в Німеччині зарплатня лікаря дуже відрізняється від української, проте проживання тут обходиться значно дорожче. Все ж порівнюючи з українською зарплатою, де працюєш майже задарма, це контраст значний.

– Знання мови – це мабуть перше, що потрібно?

– Раніше в українських фахівців не було такої можливості. 2012 року законодавство Німеччини дозволило лікарям із Східної Європи працювати в їхній країні. Тому, якщо у когось є бажання, не варто боятися, треба пробувати.

У клініці містечка Фульда, де працює Н. Староста, є гвинтокрил для транспортування пацієнтів. Фото надано Н. Старостою

Знання мови це - найперше. Ясна річ, лікарська діяльність без володіння мови не можлива.

Підтвердження українського диплома відбувається тут по-різному залежно від регіону країни. Іспит можна здавати в Goethe-Institut, який є в Києві.

Перездачі можливі необмежену кількість разів. Є різні рівні іспиту.

Необхідний рівень іспиту – В2, хоча в деяких регіонах Німеччини потребується на порядок вищий рівень С1 (як приміром земля Гессен).

Успішно склавши іспит (В2 чи С1) – шанси на працевлаштування зростають.

Ви вже на півшляху до бажаного працевлаштування.

– Наталю, дуже важливо, чи працевлаштування лікарем офіційне? Чи не «кинуть», як це роблять із українцями, яких запрошують на роботу через оголошення у газетах?

– Усе легально, з офіційними підписами. Я отримала поштою запрошення з Німеччини, з яким поїхала у посольство, і на його основі відкривала візу. А на основі контракту з клініки мені видали робочу візу. Зрозуміло, що усе це офіційно і юридично лікар тут захищений.

До речі, під час оформлення на роботу є шестимісячний випробувальний термін. Існують звісно ризики втрати роботи протягом цього терміну, якщо ви не відповідаєте вимогам клініки. Хоча ви теж можете протягом цього терміну самі достроково звільнитись. Це прописано у контракті. Після шестимісячного випробувального терміну роботодавець може звільнити працівника тільки згідно із законом, скажімо, якщо є три догани тощо.

– Чи має значення вік, хто може працевлаштуватися лікарем у Німеччині за програмою?

– Це може бути фахівець будь-якого віку. Але питання полягає в тому, чи готова людина прийняти таке рішення, кардинально змінити місце проживання, країну, чи готовий сформований фахівець із досвідом роботи прийняти виклик навчатися новому. Бо, приміром однойменна спеціальність має більш розширений характер у Німеччині. З’являються обов’язки передбачені тутешньою системою, які в Україні приміром виконуються середнім медичним персоналом. Наприклад, я була здивована, що тут лікар повинен робити забір крові.

– Лікаря із дипломом БДМУ за кордоном цінують?

– Якщо беруть на роботу, значить цінують.

– Чи можна порівняти медицину в Україні та Німеччині?

– Однозначно, що медицина в Україні недофінансована. Різниця рівня медичного забезпечення хоча б в тому, що тут у маленькому містечку оснащення і швидкість доставки пацієнта до лікарні та транспортування (є гвинтокрили), навіть у гірській місцевості, є значно краще організованим, аніж у нас у місті. І це дуже прикро.

Щодо медичних фахівців, якщо порівняти підхід до діагностики і лікування то українські лікарі мають більш розвинене логічне мислення. У Німеччині  працюють згідно шаблону.

Я пишаюся українськими лікарями, бо мені здається, вони мають більш розвинене клінічне мислення. Але й німецькі лікарі безперечно хороші спеціалісти. Вони мають високий рівень підготовки, який передбачений після «жорсткої» багаторічної післядипломної освіти з численними ротаціями в різні відділення з широким спектром обов’язкових маніпуляцій.

Тому сказати, хто кращий, хто гірший, складно.

В Україні більш вузько спеціалізована медицина, а тут, якщо ти лікар приміром внутрішньої медицини, то ти - супергерой (усміхається, - авт.), мусиш вміти практично все.

– Як ставляться пацієнти до лікаря-іноземця?

– Тут багато працюють лікарів-іноземців. Якщо добре володієш мовою, жодної різниці немає. Якогось неприязного ставлення я не помічала.

– Чи важливо для тебе, кого лікувати: українців чи іноземців?

– Це цікаве запитання, але не задумувалась над ним. Звичайно, коли трапляється український пацієнт, емоційно відчуваєш тепло, хочеться надати земляку особливої уваги. Та свою справу роблю стандартно, усі пацієнти для мене рівні.

– Чи порадиш іншим піти своїм шляхом?

– Треба враховувати, що це не коротка поїздка і не відпустка. Розуміти, яка у тебе ціль. Чи плануєш тут жити і працювати, облаштовуватись, чи просто спробувати, або ж удосконалити свої професійні навики і повернутися в Україну та застосовувати їх вдома.

У Німеччині працюють лікарями кілька моїх університетських друзів. І у кожного з них є свої враження від життя та роботи тут.

Часом мені телефонують колишні колеги з України. Це фахівці, які мають великий досвід роботи у галузі медицини. Цікавляться умовами, питають про переваги офіційного працевлаштуватися за кордоном.

– Які плани на майбутнє, залишишся працювати у Німеччині?

– Я не готова сказати, що буде далі, бо сама не маю відповіді на це питання. Бувають важкі моменти, коли ти готовий здатися, все залишити і поїхати додому. Але розумієш, що почате хочеться завершити. Бо навчившись чогось нового, хочеться побачити особистий результат.  

Не почуваюсь тут як вдома, хоча вже трохи адаптувалась. Дім це - Україна і туди завжди тягне. Звісно звикаєш до якихось комфортних речей, яких бракує в Україні, скажімо, швидкісні поїзди чи медицина, про яку ми говоримо. І хочу сказати, що українці заслуговують на комфортніше життя.

Ольга МАКСИМЮК