2000 року у Вижниці відкрили Краєзнавчий музей. На громадських засадах його заснувала пані Михайлина Іванюк. Тільки за перший рік роботи музею його відвідали 1200 людей, з кожним роком книга відгуків поповнюється записами українською, російською, англійською та навіть японською мовою. Все б добре, та через те, що музей розміщено у невеликій кімнатці територіального центру соціального обслуговування, йому бракує місця для представлення фондів, які зросли у кілька разів. Приміщення центру не опалюють, тому експонати псуються, а відвідувачі, більшість із яких - учні місцевих шкіл, мерзнуть. Однак і це ще не все. Річ у тім, що на території центру розміщено міський смітник. Йдучи до музею, поціновувачі старожитностей мимоволі мають проходити біля контейнерів із побутовим сміттям і дихати нестерпним смородом.
Неодноразово засновниця музею, відвідувачі та громадськість міста порушували питання перенесення закладу у більш придатне для цього приміщення, та справа не рухається.
За десятиліття існування у музеї побували тисячі відвідувачів, у тому числі з Румунії, Росії, США, Канади, Японії
– Вільних приміщень у місті немає, - каже Вижницький міський голова Олексій Чепіль. - Найкраще для музею підійшов би будинок колишнього райкому компартії, що у самому центрі Вижниці, де зараз школа-інтернат. Обласна рада вже ухвалювала рішення про облаштування у ньому центру танцювального мистецтва та музею. Згодом це рішення скасували, тому у січні міська рада Вижниці звернулася до обласної із проханням передати цю будівлю у комунальну власність міста. Після ремонту зможемо перенести сюди музей. Також міська рада сприятиме відкриттю рахунка для благодійних внесків на його підтримку.
- Мій батько був учасником Буковинського куреня, воюючи дійшов до Києва. Його розповіді й спонукали створити музей, - каже засновниця Вижницького краєзнавчого музею Михайлина Іванюк. - Разом із чоловіком за свої кошти провели капітальний ремонт музейної кімнати, відремонтували і засклили вікна. Матеріали для музею збирали в селах, більшість фондів створено з добровільних пожертв. До нас приїздили і приходили люди звідусіль: учні шкіл району, гості Вижниці, туристи, у тім числі з-за кордону, з Румунії, Росії, США, Канади, Японії. Всі дякували за можливість ознайомитися з історією нашого краю, але жахалися умовами, в яких доводиться працювати.
- Часто приходжу до музею зі своїми учнями, - каже вчитель Вижницької гімназії Наталя Кіцул. – Матеріали з історії, краєзнавства вони тут запам’ятовують найкраще. Та дуже прикро, що музей не опалюють, йому бракує площі, щоб розмістити наявні фонди, а смітник поруч зі входом, це справжня ганьба.
Олег САВЧУК
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
Оставить комментарий