Златі Огнєвіч цікаво та комфортно у Верховній Раді

Минулої п’ятниці, 17 квітня, до Чернівців приїхала Злата Огнєвіч – відома співачка, яка на «Євробаченні-2013» посіла третє місце. Нині артистка поєднує шоу-бізнес та політику, оскільки торік стала народним депутатом України. Одне із завдань співачки на Буковині було відвідати Чернівецьку музичну школу №1, щоб дати учням майстер-клас із вокалу і водночас зробити презент – фортепіано.

Було бажання підірвати школу

Розмовляючи з вихованцями музичної школи, артистка намагалася максимально наблизитися до рівня дітей, щоб не тиснути на них своїм зірковим авторитетом і водночас передати набуті знання.

Злата Огнєвіч розповідала, що музиканти – це особливого складу люди. А музика – не просто технічне коливання вібрацій, а стан душі. Мовляв, «я вірю, що всі музиканти приходять на цю землю з якоїсь особливої планети Музики».

Також співачка зізналася, що свого часу їй навіть хотілося підірвати школу, особливо перед контрольною по сольфеджіо.

– Ну чомусь не хотілося до тих контрольних готуватися, мені кортіло йти гуляти з подружками. Але тепер дуже вдячна за те, що у моєму житті є музика, за те, що вона робить людей світлішими і добрішими. Я думаю, що це єдина річ, яка може по-справжньому врятувати наш світ. Саме музика, якщо вона щира, якщо вона йде від душі, – переконана Злата.

«Я не зможу жити без музики»

Зіркова гостя Чернівців наважилася розповісти і про сумну історію з її вокального життя.

– Якось так багато займалася, що перевантажила свої голосові зв’язки і в мене був крововилив... Але мені трапився гарний лікар. І два тижні я змушена була мовчати. Ні з ким не розмовляла. За той час я остаточно зрозуміла, що для мене є музика. Запитувала себе: «Якщо не зможу співати, якщо не зможу далі бути з музикою – що робитиму?». І я відповіла собі, що просто помру. Це правда. Я не зможу жити без співу, без музики. І через два тижні знову потроху почала розспівуватися. Це мене навчило, що треба берегти свій вокальний апарат. Це дуже важливо, – наголосила досвідчена співачка.

«Зв’язки – це м’язи, які треба постійно тренувати»

За словами Злати Огнєвіч, вона дуже любить їздити до викладачів на різноманітні майстер-класи з вокалу. Каже, нещодавно побувала на такому занятті в Італії і навчилася багатьох методів.

– У житті кожного вокаліста є один педагог із вокалу, який дає традиційну базу. Але не треба боятися щось брати для себе і в інших педагогів, не шкодуйте витрачати на це свій час та гроші. Намагайтеся пізнавати якомога більше, – радить співачка.

– Я дуже довго йшла до того рівня, який є зараз, – додає Злата Огнєвіч. – І ще мені треба дуже багато працювати, але я хочу вам сказати, що зв’язки – це м’язи, які треба постійно тренувати. І навіть якщо вас довело до сліз те, що не змогли гарно заспівати саме цю арію чи цю пісню, продовжуйте працювати над собою і у вас обов’язково усе вийде.

Також не забула співачка розповісти і про свою викладачку з естрадного вокалу Тетяну Миколаївну (музичне училище ім. Глієра). Каже, вона дала їй таку базу, що тепер може співати і класичні арії.

– Буває, на своїх концертах виконую стандартні відомі арії. Деколи цього потребує обстановка. Коли люди це розуміють і чекають, – пояснює Злата.

Окрім того, співачка зізналася, що додержується західних методик з вокалу, які радять «качати» прес.

– Це дуже просто, – запевняє артистка. – Але не треба «перекачувати» м’язи, тому що вони стануть кам’яними і це не дозволятиме вам тримати пластичну опору, на яку маєте опиратися під час співу.

Про хвилювання на сцені, роботу у ВР та благодійність

Після тривалого майстер-класу у музичній школі, співачка погодилася дати невеличке інтерв’ю.

– Розкажіть, як справляєтеся з хвилюванням на сцені?

– Ця проблема в мене є досі. Я завжди хвилююся перед виходом на сцену. Мало того, вважаю, коли ти перестаєш хвилюватися напередодні виступу – треба йти зі сцени, припиняти співати, займатися акторською майстерністю, кар’єрою.

Як я з цим справляюся? Я це хвилювання перекладаю на творчість на сцені. Тобто це хвилювання мені допомагає краще співати і творити.

– Який спогад навчання у музичній школі можете назвати найяскравішим?

– У музичній школі славилася тим, що навіть якщо забувала музичний текст, то ніколи не зупинялася. Я щось своє вигадувала і не дозволяла зупинятися, через свою гордість. Грала до останнього: правильно-неправильно. Зрештою, все догравала і за це мені, до речі, ставили трохи вищі бали (усміхається, – авт.).

– Чому вирішили приїхати саме до Чернівців?

– З Буковиною трохи пов’язаний мій творчий шлях. Я тут брала участь у вокальних конкурсах. Тож коли надумала зробити невеличкий тур музичними школами України з такими майстер-класами, то вирішила розпочати з Чернівців. А музичний інструмент привезла, бо не хочу приходити з порожніми руками і водночас прагну подарувати школам те, чого не було в мене, те, що вони не можуть собі дозволити зараз.

– Справляєтеся у Верховній Раді?

– Так. Мені там дуже цікаво і комфортно.

– Тож недаремно витрачаєте народні гроші?

– Гроші там невеликі. Та зарплатня, яка є зараз, це шість тисяч гривень з чимось. Це дуже мало, особливо по курсу долара та євро. Я вирішила, що ці гроші віддаватиму на потреби подрузі, яка сидить без роботи, чи допомагатиму якійсь малозабезпеченій сім’ї необхідними речами. І, звичайно, мій основний дохід – це концертна діяльність, яка також дозволяє витрачати частину грошей на благодійність. Вирішила, якщо у мене буде можливість, то використовуватиму її, аби допомагати людям.

– А чому подалися у політику?

– Мене запросили на одному з концертів, де виступала для бійців АТО. Потім я порадилася зі своєю командою. Тоді сказала: «Хто, як не ми? Треба, щоби прийшла молода формація і внесла свіжу кров». Це моя громадянська позиція, хочу бути корисною країні. І це можливість впливати на процеси в державі. Ось зараз готую законопроект, який стосуватиметься авторських прав. Щоби це працювало на українських музикантів, на держбюджет. Щоби завдяки цьому законопроекту створювали нові робочі місця і не було відпливу грошей до наших країн-сусідів. Тому що при такій ситуації, коли у світі фонд української пісні налічує понад мільйон композицій і при цьому не мати власного українського ринку, інвестицій, ну це соромно просто. Я дуже хочу, щоби ця ситуація змінилася.