На онкохворих дітей Буковини не вистачає коштів

Нині наша безкоштовна медицина стала настільки дорогою, що стає попросту недоступною. Особливо це актуально, коли лікувати треба важкі хвороби, а вартість одного препарату в рази перевищує сімейний бюджет за півроку. Натомість держава замість того, аби допомогти, ставить своїх громадян у безвихідь.

- Скажу, що за цей рік ми ще медикаментів від міністерства не отримували або отримували пару нозологій, котрі в нас використовують. Нині медикаментів залишилось фактично максимум до 3-4 листопада. У нас не має імуноглобулінів, декотрих препаратів супроводу, себто проблема є. Але найбільша проблема – це вода у відділенні, так само треба завершити ремонт, для полегшення прибирання потрібно замінити також лінолеум в коридорах, адже, щоб було чисто, треба, щоб він заходив аж на стіну. Якщо у відділенні нормальний ремонт, нормальне водопостачання, то й ускладнень менше і менше треба коштів, відповідно, на лікування. Це головне. Лікарі і медперсонал можуть помирати біля кожного пацієнта, але якщо немає нагляду за дитиною і немає можливості вести нормальну гігієну, ми нічого зробити не змажемо. 95% одужання цих дітей залежить від того, яка гігієна і догляд, і лише 5% – це те, що ми можемо зробити. У нас ось за останні вісім місяців поступило 26 дітей – це дуже багато, і значна частина з них дуже важкі. Цього місяця до нас поступило багато діточок, а розмістити їх ніде.  Вже буду думати, що з цим робити, - розповідає про ситуацію, що нині склалася завідувач відділенням дитячої ревмоонкогематології Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарні Михайло Гнатюк. - Якщо ж говорити про те, що буде, якщо ліки таки не дадуть, варто сказати, що в нас одиниці батьків купують ліки. Цим зазвичай займається благодійний фонд та лікарі.

Якщо ж не буде препаратів від держави, то купувати їх доведеться батькам. Сподіватися на допомогу ззовні також не завжди доводиться, адже є випадки, коли на прохання про допомогу відкликаються одиниці. До того ж з’явилося безліч аферистів, через котрих менше допомагають реально хворим.

Я вилікував більше десяти тисяч дітей, з лейкозами – більше тисячі, але тільки троє із них приходять і допомагають нашому відділенню, передають ліки для дітей. Я вже колись казав, якщо б кожна людина давала лише одну гривню на місяць, то за рік проблем у нашій області з медициною не було б. Ми б забезпечили сучасною апаратурою усі лікарські заклади, - розповідає Михайло Гнатюк.

- Коли я виграв транш у 150 тисяч євро, ми закупили апаратуру. Тоді із 49 центрів з країн СНД, Фінляндії, Монголії та Пакистану ми зайняли перше місце. Коли комісія вивчала нашу діяльність, вони були «в шоці». У нас такі схеми лікування, які роблять лише у двох клініках в Україні, - додає медик.

- І ще хочеться сказати, що відношення батьків за останні три роки настільки погіршилося. Вони вважають, що їм зобов’язані всі. Батьки відносяться до медперсоналу і до своїх дітей, в першу чергу, неправильно. Вони не звертають уваги на хвороби, діти поступають у вкрай запущеному стані. В нас всі діти поступають на третій - четвертій стадії. Хоча помітити симптоми хвороби можна й на початкових її стадіях. Перш за все дитина не так їсть, не так спить, дитина бліда, у неї болять ніжки, з’являються крововиливи на ручках, на слизових, деколи з носа кров йде, або з’являються головні болі, коли дитина йде і раптом ловиться за голову,  або збільшений живіт, дитина пробіглась – присіла, вночі каже що ніжки болять, або зранку, коли її ведуть у садочок, тоді вона дорогою присідає, не хоче йти. Все це перші симптоми того, що з дитиною щось недобре. А наші батьки думають, ні, треба завести дитину в садок, - продовжує лікар. - Часто дитині просто ставлять  діагноз ГРВІ. До нас поступила півторарічна дитина, думали ГРВІ, а виявилось – лейкоз. Ще одного чотирирічного хлопчика протягом півроку лікували від усього, і аж потім потрапив він до нас. У нас є такі випадки, що батьки звертаються раз у рік. Зберуть скопом всіх дітей і приводять, відразу приводжу їм приклад, що і там є проблема, і там, та дитина бліда, у тієї запалені лімфовузли, або в дитини аденоїди.

Попри те, що і ліки дорогі страшенно, наприклад, вартість одного флакона препарату становить 46 тис. грн., охочих допомагати лікарні небагато. Хоча це зовсім не складно, адже кожен може зробити те, що під силу йому. Як розповідає один із меценатів закладу Сергій Качмарський, місяць тому за власні кошти він із товаришем закупили і завезли в лікарню ліжка, тумбочки під телевізор, шафи для одягу, а також встановили металопластикові вікна. А дітям приносять радість навіть елементарні подаруночки – солодощі чи іграшки, а головне – увага. Разом з тим, якби кожен допоміг чим може, то ситуація змінилася б кардинально. І не було б проблем із ліками та ремонтами, а лікарі виконували б свою роботу, а не хвилювалися звідки взяти гроші, аби врятувати життя дитині. Та для цього потрібно міняти менталітет суспільства, аби воно не було настільки байдужим до чужих проблем.

А поки що, медики з острахом чекають листопада. Адже якщо запаси ліків вичерпаються остаточно, а держава їх не поповнить, то для десятків дітей страшний діагноз стане вироком.

Уляна ДЕЛІКАТНА