На різних тематичних ярмарках-виставках можна побачити подружжя Адамовичів – Сергія та Ольгу. Вони працюють, немов злагоджений годинник: коли один член сім’ї проводить дегустацію та лікнеп щодо сортів винограду і цілющості того чи іншого вина, інший дає ексклюзивне інтерв’ю спеціально для читачів «Погляду».
– «Одеське чорне» – це єдиний сорт, який ми докупили, взяли його з Ізмаїлу, – каже чернівецький винороб Сергій Адамович. – Також маємо «Амурський» – далекосхідний дикорослий сорт. Ми його у себе посадили, торік 30 відсотків цукру набрав. Він чудово росте і плодоносить. Цей сорт закупила і Японія, і Ізраїль – він найбільш цілющий із усіх, які в світі існують. Ще дуже хороший сорт «Чорний доктор», він прийшов до нас з Вірменії. Зо 100 кущів висадили. Цікаво, що у Вірменії його багато років тримали у суворій таємниці, не розповсюджували іншими країнами. А потім один літній вірменин привіз живець, продав, і так той сорт розійшовся Україною. Спершу понад 100 доларів той живець вартував, дуже дорого.
– А від чого назва така – «Чорний доктор»?
– Він так називається, тому що сам виноград чорний і водночас дуже лікувальний. Якось цей сорт потрапив до одного киянина, і він пригостив ним свого гостя, який працює в столичній харчовій лабораторії. Товариш спершу нахвалював вино, а потім попросив взяти трішки з собою, «на аналіз». І після дослідження експерти з’ясували, що настільки багато цілющих речовин, що в інших винах є лише трішечки – сліди, мікродози. А в цьому вині – дуже багато. Тому, мабуть, його і назвали «доктор», бо дуже лікувальний виноград і корисно пити вино з нього.
Сорт винограду «Чорний доктор» у Вірменії багато років тримали у суворій таємниці, доки один літній вірменин не привіз живець, який розійшовся Україною
– Скільки уже займаєтеся виноробством?
– Ой, вином ми уже, мабуть, років 30 займаємося. Спершу то виходило, то не виходило те вино. Але потім поступово досвід прийшов. У мене зо 20 книг є з виноробства. Кожну книгу перечитую, щоб знайти щось корисне.
«Або в могилу – або заробляти»
– Сергію Миколайовичу, а хто Ви за фахом?
– Взагалі, ми займалися трояндами. Я був найманим працівником, обіймав посаду керівника господарства. І в мене виходили дуже хороші троянди. Якось навіть податкова інспекція прискіпувалася, мовляв, такі троянди лише привозними можуть бути. А вони були й справді красиві – висота 1,20 м, із великими голівками! На їхнє зауваження: «Такі троянди ніхто не вирощує», я відповів: «Приходьте до нас і переконаєтеся на власні очі» (усміхається, – авт.). Після троянд ми розпочали займатися вирощуванням винограду. А за фахом я механізатор, працював на величезному півторакубовому екскаваторі «Драглайн» – це один ківш і вже повна ціла вантажівка. Працював у Чернівцях і часто їздив у відрядження – Тернопіль, Львів. А в Тисмениці 19-метрові палі забивали, там хутрово-пухову фабрику будували. Коли майже вісім років тому вийшов на пенсію, то, звісно, на 1500 гривень не проживеш… Моя дружина через астму перебуває на інвалідності, ІІ група. І ми вимушені шукати якусь копійку, бо пенсії, яку отримуємо, навіть на інгалятор не вистачає. То хочеш-не-хочеш, а треба заробляти. Або в могилу – або заробляти. Відтак за 100 доларів купили щось на кшталт дачі зі старою будовою у Сторожинецькому районі. І поступово на 30 сотках городу почали вирощувати виноград.
«…писали в характеристиці, що проявляю особливі здібності з математики»
– Звідки родом, хто Ваші батьки?
– Мої батьки – однофамільці. Мати сибірячка, а батько – білорус. І у них однакове прізвище Адамович. Коли мої батьки переїхали до Чернівців, то тут мене і народили. Я навчався у школі №27 і до п’ятого класу мені писали в характеристиці, що проявляю особливі здібності з математики. Однак батько з мамою розлучилися. Мама на фабриці у дві зміни працювала, і я якось запустив школу. У 15 років пішов на роботу. Був слюсарем, потім – бульдозеристом, кранівником, палі забивав, екскаваторником…
– Де саме служили у війську і як проходила Ваша служба?
– Упродовж двох років у стройбаті (будівельний батальйон) служив. Задоволений своєю службою. Ми працювали у Саратові на військовому заводі. Я за чотири години виконував свою норму і йшов купатися та засмагати на Волгу. Мені та служба якось легко давалася.
– Скільки виростили дітей та онуків?
– У нас двоє дітей – син і донька. У доньки троє дітей і у сина – двоє. Маємо п’ятеро онуків.
Виноградну горілку п’ють краплями і лише вино – келихами
– Що для Вас головне у житті?
– Здоров’я. Ми зараз дуже багато уваги здоров’ю приділяємо. Ось коли робимо чачу (виноградна горілка), то ми її п’ємо тільки в краплях. Робимо лікувальні настоянки з лілії, ехінацеї і вживаємо по чайній ложці на день. А так, щоб сто грамів випити, такого не буває.
– А вином власного виробництва смакуєте?
– Обов’язково, в оздоровчих цілях. Вранці ніколи його не п’ємо, обідом – це дуже рідко, але часто – один келих під час вечері. Тоді поліпшується травлення, вино добре впливає на кров.
– І як натуральне вино вплинуло на Ваше здоров’я?
– Ну подивіться, мені вже стільки років – уже 68 маю – і бігаю, онук наздогнати не може, коли на перегонки з ним змагаємося. Або у нас теплиця досить висока і як по рейці там балансую на висоті 5,5 метра. Слава Богові, ще тримаюся.
«Є такі люди, що бутлями купують вино для свого здоров’я»
– Будь ласка, поділіться власним секретом виготовлення сухого вина?
– Найголовніше, якщо виготовляєш сухе вино, треба знати, який відсоток цукру має бути. Якщо надлишок цукру – то воно уже в рамки сухого не входить. Хоча вино виходить більш стійке і не псується. Сухе вино вважається, коли воно має до 12-відсотків спирту. А якщо 14 чи 15 – це вже вважається несухе вино, але там нема жодного відсотку цукру і воно, по суті справи, сухе. Його можна зберігатися роками. Але в нас до такого не доходить, бо має попит. Є такі люди, що бутлями купують вино для свого здоров’я. З року в рік вино продаємо і з року на рік не залишається.
– Торік урожай винограду був хорошим?
– Дуже хорошим і дуже добре дозрів виноград. «Амурський» набрав до 30 відсотків цукру, це навіть перебір.
– Що ще потрібно знати виноробам-аматорам, аби у них вийшло якісне вино?
– По-перше, має бути все обладнання. Ми купили хороші скляні ємності 20–50-літрові. Також великі ємності для бродіння з нержавійки, італійські. І харчова нержавійка – великі чани. Має бути кругом чистота. Ось, наприклад, ми переливаємо вино, то в шланг заливаємо нашу чачу (виноградна горілка), яку ми робимо і пляшки миємо ретельно, і щоб вода стекла. Потім у кожну пляшку наливаємо 100 грамів чачі, споліскуємо і вливаємо. Пробки також споліскуємо у чачі. Має бути ідеальна чистота. Тому що коли потрапляє мікроб, то у вині уже розпочинається або пліснява з’являтися чи воно заброджує. Тож головна умова – усе має бути стерильним, обов’язково необхідно дотримуватися чистоти, гігієна – перш за все.
Ольга ШУПЕНЯ
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
Оставить комментарий