Леся Українка: ...А ми зеленої Буковини більше прагнемо, ніж Паризької вистави

25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження української поетеси, послідовного та енергійного борця за утворення українського народу – Лесі Українки. А 26 квітня – 120 років з часу першого візиту Лесі Українки на Буковину, в гості до родини Ольги Кобилянської. Про це йдеться у дописі, опублікованому на Facebook-сторінці Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Передувало цьому щире взаємне зацікавлення і подальше заочне знайомство двох відомих авторок. Завдяки посередництву Михайла Павлика весною 1899 року між ними зав’язалося інтенсивне листування. Зокрема, в листі від 17(25) березня 1901 року з Києва до Ольги Кобилянської поетеса писала: «Але єсть у мене ще одно бажання, таки справжнє, виразне бажання, се поїхати до Вас на зелену Буковину. Вірте чи ні, а ми зеленої Буковини більше прагнемо, ніж Паризької вистави. Мене ваблять Ваші незнані, але вже милі гори і вся Ваша країна, що здавна мрією моєю стала…».

9 квітня того ж року Леся, зупинившись у Львові у готелі «Централь», радісно сповіщала матір, що через декілька днів вирушить до Чернівців.

У нашому місті Леся Українка зупинилася в будинку родини Кобилянських, які мешкали на вулиці Новий Світ, ч. 61 (сучасна адреса: вул. Шевченка, 83). Їхнє помешкання Леся Українка згодом назвала «Санаторієм на Новому Світі». Пояснюється це тим, що приїхала письменниця на Буковину в період глибоких душевних переживань, після втрати щирого друга Сергія Мержинського. А в родині Кобилянських вона знайшла тепло й розуміння, опіку її здоров’ям, повернула собі душевну рівновагу та внутрішню гармонію.

В листі до своєї родини від 28 квітня 1901 року Леся Українка із захватом описує свої враження про Чернівці: «Місто не дуже велике, набагато менше, ніж Львів, і провінціальніше, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, не вищі від волинських (в Дубенській околиці) або й від київських (може, правда, трохи вищі), Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких «зарінках»... От уже правда, що зелена Буковина, а надто тепер. Тут уже весна справжня, все зеленіє, сади зацвітають і колорит скрізь такий ясний-ясний, здається, у нас і на весні так ясно не буває. Гарна країна. А ще ж то кажуть, що далі вона ще краща».

Прогулюючись Чернівцями, Леся Українка з Ольгою Кобилянською часто милувалися історичними пам’ятками міста. Під час однієї з таких мандрівок вони завітали до фотоательє Яна Кржановського, яке знаходилося на розі вулиць Панської та Кохановського. Саме тут з’явилася світлина двох відомих письменниць, з якої видавець із Коломиї Яків Оренштайн у тому ж 1901 році видрукував чудову поштівку. Цікавим є той факт, що світлин того дня було зроблено дві, але тільки одній судилося стати загальновідомою.

Майже щоденними були прогулянки письменниць розкішним Народним садом (теперішній парк Т. Шевченка). У супроводі Осипа Маковея милувалися вони чарівними краєвидами, що відкривалися з Габсбурзької височини (Гарбуз-гори), як називали в той час місцевість за митрополичою резиденцією (теперішній парк Ю. Федьковича). Незабутні спогади в Лесі Українки залишила їхня мандрівка фіакром на гору Цецино у товаристві Євгенії Пігуляк та Осипа Маковея.

22 травня у залі Українського Народного дому в Чернівцях відбувся вечір, присвячений шановній гості, який влаштувала інтелігенція та студентська молодь. Звучали на «товариських сходинах» – саме так анонсувала цей вечір газета «Буковина» – вітальні слова на честь Лесі Українки професора С. Смаль-Стоцького, доповідь про творчість поетеси одного із найактивніших організаторів вшанування – студента другого курсу університету, в майбутньому відомого філолога Василя Сімовича. Закінчився вечір великим концертом, далеко за північ. Найактивніші учасники – члени товариства «Молода Україна» – стали також ініціаторами видання збірки поезій Лесі Українки «Відгуки». Вона побачила світ 1902 року в Чернівцях у друкарні «Австрія», розташованій на вул. Цвинтарній, ч. 1. (нині вул. Зелена). Це була третя збірка поезій поетеси, яка включала 30 віршів і одну драму.

Згодом були поїздки до Стрілецького Кута в гості до родини священика Єротея Федоровича, в Ревно до сестри Ольги Кобилянської – Євгенії. Відпочивала письменниця з 29 травня по 27 червня у Кімполунзі, де зупинилася в будинку дочки місцевого лікаря Мальвіни Нізнер – подруги О. Кобилянської ще з юнацьких років. Під враженнями від мальовничих довколишніх пейзажів Леся Українка написала ряд поетичних творів.

Повернувшись до Чернівців, письменниця до 13 липня мешкала на Новому Світі. А коли до Чернівців приїхав її майбутній чоловік Климент Квітка, разом із ним вирушила через Вижницю, Кути, Косів, Яворів, Криворівню, інші галицькі села до карпатського санаторію Буркут. Захоплена красою Карпат, Леся Українка записала в альбомі Ганни Москви, в якої зупинялася у Вижниці, такі рядки:

В інші гори я полину,
Але спогад не покину
По зеленій Буковині,
По привітній господині.

22 липня 1901 р. Леся Українка у Криворівні зустрілася з Іваном Франком. Вона радилася з ним про видання у Галичині своїх творів, а також просила його написати Ользі Кобилянській передмову до німецького видання її оповідання.

На другий день разом із Квіткою поетеса доїхала до тодішнього села Жаб’є (тепер смт Верховина). До Буркута вони приїхали 24 липня і пробули там 37 діб. Тут Леся Українка знову зустрілася з Іваном Франком, який пробув до 5 серпня. У суботні вечори у Буркуті було весело: розпалювали ватру, розмовляли, співали, веселились. Леся Українка записала пісні від Івана Франка, які пізніше вийшли окремою книжкою.

Климент Квітка у спогадах про Лесю писав, що вона була у захопленні від природи і почувалася у Карпатах так добре, що навіть пішки зійшла на верх гори Лукавиці, що 1500 м над рівнем моря.

До Києва Леся Українка з Климентом Квіткою поверталися через Новоселицю, тоді прикордонну станцію, аж 20 вересня.

Вдруге поетеса відвідала Буковину в червні 1903 року, коли поверталася додому з Італії. Протягом двох тижнів Леся Українка гостювала в Ольги Кобилянської.

В експозиційному розділі «Літературне життя краю в кінці ХІХ – поч. ХХ ст.» Чернівецького обласного краєзнавчого музею подані матеріали про славетних доньок України – Лесю Українку та Ольгу Кобилянську. На чільному місці і вже згадувана світлина з фотоательє Яна Кржановського, яка стала хрестоматійною, і карта подорожей Лесі Українки нашим краєм, і збірка поезій «Відгуки», яку поетеса творила під враженнями від краси нашого міста, його околиць, зеленої Буковини в цілому.