Життєві історії: Не все те золото, що блищить

Здається, до нас уже все сказали про подружні зради, які руйнують ще вчора міцні сім’ї, що призводять до самогубств і жорстоких вбивств. І причини, котрі штовхають чоловіка чи дружину на інтимний зв’язок поза шлюбом. Приміром, невпевнений у собі, у своїй чоловічій силі чоловік намагається самоствердитися «на стороні». Зазвичай, комплексуючи, він нерідко не може подолати психологічний бар’єр, і це позначається на інтимних стосунках у шлюбі. Дуже погано, якщо дружина не розуміє того, що з ним коїться, а навпаки, своєю поведінкою сприяє розвитку комплексу неповноцінності. І лихо їй, якщо чоловік наважиться позбутися цього комплексу з допомогою іншої жінки.

Другою причиною можна назвати нерозуміння його дружиною як людини, особистості. Якщо та бачить у ньому лише робочу силу, особу, що має забезпечувати сім’ю, допомагати у вихованні дітей, веденні господарства, то це принижує чоловіка. Емоції накопичуються і за наявності певних несприятливих факторів у сімейному житті ведуть до того, що чоловік знаходить жінку, котра розуміє його, переймається його проблемами (нині багато говорять про те, що жінка має прагнути до того, щоб переживати разом зі своїм обранцем проблеми, пов’язані з його роботою; тоді вона може зацікавити його, а згодом і посилити інтерес (до себе). Зустрівши таку людину, він охоче йде на спілкування, і нерідко дружні стосунки перероджуються в інтимні. Чоловік знаходить те, що не змогла чи не захотіла йому дати дружина: ніжність, ласку, підтвердження своїх чоловічихрис.

Загалом же, якщо чоловік кохає і коханий, якщо здатен дати дружині цілковите задоволення в інтимному житті й одержує його сам, якщо та дорожить його близькістю і вміє привернути до себе увагу, «подати» себе, то, повірте, такому чоловікові нічого і нікого буде шукати «на стороні».

Буде моя і… крапка

Ця історія не оригінальна. Таких сотні, якщо не тисячі. Але вона вкотре підтверджує, наскільки за певних обставин падає мораль. Розповів її випадковий знайомий, якому конче потрібно було виговоритися. Ото передаю його розповідь майже дослівно:

«Одружився я з великої любові, – зізнався Петро Костянтинович. – Вона – красива, струнка брюнетка, відразу «вбила мене наповал». Домагався красуню довго, всіляко намагаючись завоювати її серце, прихилити до себе, та вона була холодна і недоступна – спокусливих шанувальників довкола море, куди їй поспішати. І мене це ще більше розохочувало: буде моя – і крапка. Робив для неї все. Театри, ресторани, оранжереї квітів, моря, виїзди на природу. І ось щаслива мить – вона моя омріяна дружина. Але чи знав я, що буквально через сім років буду радіти тому, що вона мені зраджує?

Далі розпочалося сімейне життя – моя неземна дружина красувалася всюди, куди ми доволі часто виходили. Я – для того, щоб світ побачив, яку жінку відхопив, вона – щоб «вигуляти» чергову сукню, сумочку і зачіску. Правду кажуть, що любов сліпа – я захоплювався тим, як вона годинами намащувала себе всякими кремами, фарбувала нігті, міряла панчішки і бігла до мене з новою парою взуття. Ґаруватим я в ті роки як проклятий і був неймовірно щасливий, що можу дати своїй коханій можливість причепуритися, вийти на люди, відпочити. Був гордий від того, що чоловіки дивляться услід нам, жадібно оглядаючи її з ніг до голови. Я пишався, коли на черговій вечірці подруги «пищали» від її нової сукні, а їхні половинки кидали фрази типу: «На такій жінці й мішок буде виглядати прекрасно!»

Та й удома як господиня вона була непоганою – чистота в оселі майже ідеальна і завжди приготовлена поживна їда. Хоча й спочатку побоювався, коли друг сказав, що «красуні не мають часу ні на що, крім себе». Правда (це я почав помічати значно пізніше), страви були здебільшого одноманітні, інтер’єр – чистий, але якийсь нудний, секс такий самий безвигадний і одноманітний – я намагався, мої старання приймали, раділа вона лише після нових покупок та поїздок. Мене слухала, постійно пиляючи і без того ідеальні нігті або роблячи живильну маску, мовляв, «я ось присутня, скажи за це спасибі, а ти говори–говори». Усе спілкування зводилося до придбання нових одежин і розваг.

Холодна краса

Через п’ять років спільного життя мене вже жахливо дратували подруги, які волали від захоплення, і їхні скривджені чоловіки, мужики на вулицях, які обертаються – моє життя перетворилося на нескінченну низку вимог – йди зароби, віддай, захоплюйся (зачіскою, сукнею, трусами і т. д.), їж, що дали, і можеш бути вільний. Важко описати весь цей клубок роздратувань, що склався, здавалося б, із дрібниць. Жив поруч із дуже красивою, але холодною жінкою. Десь глибоко в душі розумів, що її холодність від краси не залежить, але саме вона мене найбільше і злила – я бачив, як свердлять її хтивими очима, і розумів, що вона «пустушка» у красивій обгортці – було шкода навколишніх, які заздрили, не знаючи, як є насправді…

Багато знайомих чоловіків нерідко скакали у гречку, а тому схильні були розцінювати свою зраду як безневинні пустощі, мовляв, нічого страшного. Адже це допомагає зняти нервове напруження, стрес, відпочити. У мене таких думок не виникало. Навіщо, коли фея поруч…

Виправдання подружній зраді жодного немає, хоч би в який колір її пофарбувати

Коли приятелі заводили розмову про подружню зраду жінок, заспокоював: «А ви самі що чинили?» Хіба ви, або подібні вам, не давали привід. Зрада – це ще не привід для розлучення, тому що при цьому завжди страждають діти, яких, до речі, ми з дружиною так і не завели. Говорив, що треба подумати про психологічний потенціал і соціальний статус своєї дитини й прагнути до того, щоб вона поважала обох батьків. У жодному разі не варто підкреслювати непорядність іншого. А дуже часто – це особливо стосується жінок – дітям кажуть, що тато поганий, не любить їх, проміняв маму на чужу тьотю. Навпаки, за таких обставин варто спробувати пояснити доступною для дитини мовою, чому це сталося, і борони Боже, при дітях з’ясовувати стосунки.

Одного разу трапилося все, як у відомих анекдотах – у мене зірвалося відрядження до столиці: у напарника померла мама, він рвонув додому, я – до себе, перевдягнутися, залишити валізу і мчати до нього на допомогу. Двері відімкнув власним ключем, залетівши в квартиру, застав там картину – моя ненаглядна дружинонька і якийсь незнайомий товстий мужик перекидалися на нашому подружньому ліжку. Не повірите, спочатку в мені все закипіло, але буквально за хвилину від п’яток пішла хвиля полегшення, поки нарешті не переросла у посмішку. Тут вони мене й помітили. Поки стрибали, плутаючись у простирадлах, я кинув сумку, поміняв костюм і помчав до напарника – ловлячи себе дорогою на думці, що, згадуючи про горе друга, — сумую, а згадуючи «танці» на своєму ліжку, – радію.

Продовжила пиляти нігті

Два дні провів із сумуючим невтішним товаришем, вирішуючи питання похорону і просто підтримуючи його. Два дні моя ненаглядна дружина не дзвонила ні мені, ні я – їй. Зрештою, повернувся додому, а вона, моя найулюблена дружинонька, ніби нічого не сталося (мабуть, обрала таку тактику), пиляла свої гостренькі кігтики.

Я мовчки витягнув валізу, без слів почав збирати її речі. Реакція була прогнозованою. Почалася невидима істерика, сльози, благання, прохання про прощення – поки вона «танцювала» у сльозах  навколо мене, я методично закидав усе, що потрапляло під руку, в об’ємну валізу.

Не буду тут розповідати про суди, про всяку гидоту, скажу лиш одне – потім я зустрів іншу жінку. Звичайну милу представницю прекрасної статі, на яку ніхто особливо не оглядається і не пищить від захвату, але ніколи не думав, що в будинку може пахнути не лише її духами, але й пирогами, що у мене будуть питати, чого я хочу на вечерю, що мене будуть вислуховувати, радити і підказувати, що мені будуть віддавати, а не віддаватися, і з обожнюванням заглядати в очі, а не чекати обожнювання. Для всіх зрада – горе, а я згадую той день як один із найщасливіших у моєму житті.

Ніякої особливої моралі немає в цьому оповіданні, окрім того, що не все те золото, що блищить. Дурень був, що сам усе не розірвав, але щасливий, що доля допомогла…»

Людина – таке Боже створіння, яке має пам’ять, емоції. І коли відбувається зрада одного із партнерів, у душі «постраждалого» іноді виникає маніакальне бажання помсти. «Постраждалий» виношує цю ідею, не спить ночами і шукає «жертву» для втілення свого плану ікс. От тільки така зрада мало кому приносить задоволення, адже все побудоване на помсті і без щирого задоволення.

Отже, мстити не кращий варіант. Краще вибрати варіант, який використав мій співрозмовник.

Адріан САК