«У медичній сфері я вже 29 років. Спершу була акушеркою в пологовому будинку, згодом – завідувачкою оздоровчого пункту на хімічному заводі, тепер працюю старшою медичною сестрою. Від квітня серед моїх обов’язків – лікування хворих на Covid-19. Перехворіла сама, постійно переживала за близьких. Робота небезпечна, напружена, вимагає від лікарів багато зусиль, а зарплати мізерні (лиш нещодавно почали отримувати доплати). Проте треба продовжувати боротьбу, бо хто, як не ми.
Завжди актуальною є тема співвідношення вартості та якості надання медичних послуг. Не менш важливо працювати над розвитком профілактичної медицини, популяризувати вакцинацію населення. В умовах війни, що триває на Сході України, варто звернути особливу увагу на реабілітаційну та відновну галузі медицини. І це лише невеликий перелік. А ще до деяких проблем суспільство досі ставиться доволі табуйовано (зокрема щодо психотерапевтичної та психіатричної допомоги). Власне, нам вельми не вистачає просвітницької діяльності в медичній сфері.
Немає у нас послідовності в проведенні медреформи. Змінюється влада – змінюються бачення. Люди потребують чіткості й пояснень: чому певні послуги в некомерційних установах безкоштовні, а інші – платні; впровадження страхової медицини необхідне, але воно в Україні зіштовхується з численними перешкодами. Кожен етап потребує обговорення та пояснення.
Мені імпонують люди, які формують політичну силу «ЗА Майбутнє», їхні цілі та налаштування. Я поділяю бажання команди підкріплювати слова справами».
На правах реклами
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
