Чи хочуть грати у шахи буковинці та чи популярним є цей вид спорту

Шахи - не просто настільна гра, це по-справжньому гра інтелектуальна та розвиваюча. Кажуть, вміння грати у шахи допомагає і в буденному житті, адже звичка прораховувати наперед вбереже від багатьох помилок і знайде шляхи вирішення багатьох, здавалося б, безнадійних справ. Окрім цього, нині шахісти займаються не лише спортом, але й благодійністю, намагаючись власними силами допомагати армії.  

Чи хочуть грати у шахи буковинці та чи популярним є цей вид спорту, а також про благодійну діяльність розповідає президент міської федерації шахів Олександр Казимирчук.

- Розкажіть, скільки вже очолюєте Шахову федерацію міста та які досягнення маєте за час своєї каденції?

- Я керую міською шаховою федерацією уже більше восьми років. За цей час проведено масу турнірів, виховано десятки кандидатів у майстри спорту, ще більше першорозрядників, а також проведено декілька майстерсько-гросмейстерських  шахових турнірів.

- Яким є стан шахового спорту наразі? Що робите для його популяризації в краї?

- За час моєї каденції зросла майстерність спортсменів та популярність шахів загалом. Адже ми проводимо турніри не лише на проспекті у шаховому клубі «Біла тура», але й у центрі міста у дворі ратуші, в університеті, на площах міста, у «Сорбонні» тощо.  На таких змаганнях завжди знаходимо нових юних талантів, вони приходять до нас, записуються у секцію і за деякий час – протягом року, максимум двох, з нуля вони стають друго- та першорозрядниками, а дехто із них і кандидатами у майстри спорту. Отож популяризаторська робота дає свої плоди. Особливо ефективним є проведення змагань у дворику ратуші, тому що туди приходять батьки, владники, депутати, приводять своїх діток, а дітки відразу цікавляться, йдуть до нас на гурток, стають розрядниками, і таких у нас вже десятки випадків.

- Які вікові тенденції нині у шаховому спорті: це спорт дорослих чи все-таки дитячий?

- Зараз спостерігаємо тенденцію різкого омолодження шахів. Якщо раніше у парках та клубах грали в основному пенсіонери і люди старшого віку, то зараз це масово молодь. Світ змінюється і молоде покоління активно стимулює сучасна технічна революція. А шахи ж інтелектуальна гра, яка розвиває логіку, інтуїцію, пам'ять, – це найрозумніша спортивна гра. І найприємніше те, що саме молодь нею так захоплюється.

Що раніше дітки приходять учитися грати у шахи, а в нас є гравці і по п’ять-шість років, то краще. Тоді краще закарбовуються позиції, комбінації, дебюти, тактика та стратегія гри. А ось якщо починати грати в юнацькому чи середньому віці, то вже проявляються провали у пам’яті, іноді втрачається увага і гравець просто не бачить рішення. Бо пізно почали грати. А от шахісти п’яти-десяти років всмоктують всі знання в себе, як губка, і засвоюють їх. Шахи роблять дітей уважнішими, вони краще бачать гру в глобальному масштабі.

- А чи допомагають здобуті у шахах навички у повсякденному житті?

- Якщо шахи розвивають логіку, мислення, людина прораховує декілька ходів наперед, то, скажіть, будь ласка, хіба шахи – це не життя? Тут так само потрібно все прораховувати наперед, а не бігати, як в тому мурашнику, та робити помилки, а потім шкодувати про це. Шахіст, прораховуючи на три-п’ять, а то і десять ходів наперед, легко прораховує все і у житті: для чого потрібно вчитися, де працювати, як поводитися у тих чи інших обставинах, досягти успіху тощо. І шахи в усьому цьому дуже допомагають.

- Чи можете виділити когось із юних буковинських шахістів та на кого покладаєте надії?

- Можна виділити багато сильних шахістів, котрі є вже кандидатами в майстри спорту, зокрема, це чемпіон серед юнаків Віталій Корній, Єреміца, Михайлюк, Біліч, Манилюк та інші. Маємо ще чимало спортсменів такого рангу, котрі ось-ось отримають звання КМС.

- Якщо ж говорити про любителів шахів, то їх більше серед дівчат чи хлопців?

 - Безумовно, серед хлопців. Дівчата у нас виростають, і як ті ластівки відлітають. Трапляється це з різних причин – хтось виходить заміж, хтось дуже романтичний. Чоловіки ж грають у будь-якому віці, при цьому поєднує і роботу, і особисте життя, і дружбу, і кохання, і сім’ю, тобто будь-які обставини. Адже шахи – це розвиток, прогрес. А ось дівчат у шахах трохи менше.

- І повертаючись до специфіки шахів, чи відрізняється гра із комп’ютером від гри із реальним суперником та який варіант є кращим?

- Ніщо не замінить шахової партії дивлячись очі в очі, дошку в дошку. Адже шахи це не тільки інтелектуальна, але й емоційна гра. Коли ти граєш з «залізом», воно грає без емоцій і робить відповідні ходи. А гра із реальним суперником – це перш за все спілкування, обговорення партії, спільний аналіз, це емоція за дошкою, це час, який іде на обдумування ходів. Ну як це можна замінити?

- Які ж варіації гри у шахи є на змагальному рівні?

- Декілька змагань на рік я провожу у розділі класичні шахи, себто на партію тут дається більше години. А в основному проводимо швидкі, або так звані рапід шахи. Тут на гру йде в одного шахіста п'ятнадцять-двадцять хвилин, по п’ять секунд на хід. І є ще такий варіант, як бліц, його проводимо рідше. Тут у розпорядженні гравця лише п’ять хвилин. Тобто бліц – це випадок, це швидкість реакції, пам’яті, швидкість натискання на годинник.

- Нині спорт в Україні потерпає від нестачі, а то й повної відсутності фінансування. Якою ж є ситуація у шаховому спорті?

- Якби  не власний ентузіазм і пошук спонсорів, майданчиків та й взагалі будь-яких можливостей, щоб закупити інвентар, робити турніри, скрізь все забезпечити, то ситуація була б гіршою. У міру можливості допомагає наша шахова президія. А взагалі, шаховий рух не має жодної підтримки з боку держави. Владники можуть іноді допомогти, та лишень тоді, коли до них безпосередньо  звертаєшся. Щоправда, нинішній керівник управління фізичної культури і спорту Чернівецької міської ради Дмитро Макаренко справді нас підтримує суддівством, дипломами, приходить до нас на змагання – таке маємо вперше і це дуже приємно.

- Чи реально заробляти грою у шахи, звісно ж, вийшовши на достойний рівень?

- У світі заробляють грою у шахи двадцять-тридцять шахістів. Це топ-гросмейстери. Всі інші гросмейстери, а їх є тисячі, не можуть заробляти шахами навіть на життя. А що вже говорити про майстрів спорту чи кандидатів… Тобто плата за гру, яку отримують шахісти, – це розвиток, це інтелектуальне, психічне і розумове здоров’я.

- Ви направляєте проведення шахових турнірів не лише на суто спортивні, але також і на благодійні цілі, розкажіть трішки про цей бік своєї діяльності?

- Я є також і головою лікарського товариства Буковини «Взаємопоміч». Ми намагаємося збирати кошти на лікування воїнів АТО з Буковини. Благодійні турніри проводжу і в ратуші, і в інших місцях. До цих акцій долучаються сотні лікарів, шахістів, доброчинці і патріоти, котрі у міру можливості допомагають. Ми робили закупки медикаментів для нашого військового шпиталю, відправляли ліки на Схід. Торік нам вдалося зібрати кілька десятків тисяч гривень, потроху збираємо і цього року – і це я, вважаю, посильна допомога. На жаль, мало спортсменів проводять такі акції, а потрібно, аби всі цим займалися, бо в нас є сотні спортивних організацій, а реально щось роблять одиниці. Армію  треба підтримувати. Адже Україна вперше має можливість стати по-справжньому незалежною без Російської імперії та комунізму, а також нам ще треба позбутися криміналу та олігархів у владі. Думаю, коли до влади прийдуть зовсім інші люди, молодь, то країна за декілька років повністю очиститься й оновиться.

- Як Ви оцінюєте таке, що багато організацій стартують із спортивної платформи та йдуть у політику?

- Молодь повинна себе показувати громадському житті. Я підтримую це. Коли молодь активує свою діяльність через спорт і виходить на громадську активність, то вона показує ставлення до української держави, до армії, своє прагнення до змін. А тому коли вона виходить  через спорт на таку громадську діяльність – це є майбутнє. Це означає, що вони повинні домогтися влади і прийти  до влади. Якщо вони таким чином демонструють свою позицію на зміну влади, то вони повинні приходити і у міське, і в обласне самоврядування. Я переконаний, що якщо вони демонструють таке ставлення до змін, то це нормально.

Уляна ДЕЛІКАТНА