Розуміння шизоїдного розладу особистості
Шизоїдний розлад особистості (ШРО) — це постійний і всеосяжний стан психічного здоров’я, визначений глибокою соціальною ізоляцією та апатією до міжособистісних стосунків. Люди з цим розладом часто описуються як емоційно відсторонені або соціально незацікавлені, демонструючи мінімальну товариськість та схильність уникати ситуацій, які потребують взаємодії з іншими.
Висловлення емоцій є значною проблемою для тих, хто страждає, а прагнення до близьких особистих зв’язків зазвичай відсутнє. Цей розлад особистості вважається відносно рідкісним і, як правило, проявляється частіше у чоловіків, ніж у жінок. Крім того, люди з ШРО можуть бути схильні до депресивних епізодів.
Симптоми
Особи, які борються з шизоїдним розладом особистості, зазвичай стикаються з:
- Інтенсивним захопленням інтроспекцією та уявними думками
- Нейтральним ставленням як до компліментів, так і до критики, а також відмови
- Емоційною відстороненістю від інших
- Вражаючою байдужістю до формування близьких стосунків
- Ігноруванням соціальних норм і очікувань
- Рідкою участю в діяльностях, що сприяють розвазі або задоволенню
- Відсутністю задоволення від соціальних зустрічей або сімейних взаємодій
- Поширеними сприйняттями себе як холодного, відстороненого, замкнутого та далекого
Типовий початок
Перші ознаки цього розладу зазвичай проявляються в дитинстві, ставши більш помітними в ранньому дорослому віці. Симптоми можуть негативно вплинути на різні сфери життя, включаючи сімейні взаємодії, навчальні заклади та професійні умови.
Згідно з DSM-5, шизоїдний розлад особистості характеризується як “всеосяжний шаблон соціальних і міжособистісних недоліків, що проявляється значним дискомфортом у стосунках і зменшенню здатності встановлювати близькі стосунки, супроводжується когнітивними чи перцептивними спотвореннями і ексцентричними поведінками, що починається з раннього дорослого віку та поширене в різних контекстах.”
Люди з ШРО часто сприймаються як відсторонені та емоційно далекі. Хоча вони можуть отримувати певну міру комфорту від самотності, почуття самотності та соціальної відірваності можуть виникати.
Вплив на роботу та життя
Особи з цим розладом зазвичай підтримують мало дружніх стосунків, рідко зустрічаються та часто залишаються неодруженими. Симптоми, що виникають внаслідок ШРО, можуть ускладнити ролі, що вимагають значної соціальної взаємодії або міжособистісних навичок. Робота, що передбачає самостійність, може бути більш підходящою для тих, хто живе з цим станом.
Шизоїдний розлад особистості проти шизофренії
Хоча шизоїдний розлад особистості належить до спектру розладів, пов’язаних із шизофренією, існують суттєві відмінності, які відокремлюють ШРО від шизофренії та шизотипового розладу особистості.
Особи з ШРО рідко переживають параною або галюцинації. Більше того, хоча вони можуть здаватися байдужими та відстороненими під час розмови, їхня мова, як правило, є зрозумілою, на противагу часто неорганізованому спілкуванню, яке спостерігається у тих, хто має шизофренію.
Причини шизоїдного розладу особистості
Точні причини шизоїдного розладу особистості залишаються невідомими, але вважається, що він виникає внаслідок поєднання генетичних та екологічних чинників. Розвиток особистості підлягає впливу багатьох чинників, включаючи успадковані характеристики, ранні життєві досвіди, динаміку в сім’ї, освітній фон та соціальні взаємодії. Кожен з цих елементів може сприяти виникненню ШРО.
Діагностика
Якщо виникають побоювання щодо ваших симптомів, ініціювання розмови з лікарем може надати ясність. Ваш лікар оцінить ваші симптоми та розслідує будь-які основні медичні проблеми, які можуть сприяти вашому стану. Як правило, слідуватиме направлення до фахівця з психічного здоров’я.
Критерії діагностики DSM-5 вказують, що особи повинні проявляти щонайменше чотири з наступних характеристик, щоб отримати діагноз ШРО:
- Послідовна перевага самостійних діяльностей
- Емоційна відстороненість та відсутність емоційного вираження
- Мінімальне задоволення від діяльностей
- Байдужість до похвали чи критики
- Відсутність бажання до близьких особистих зв’язків
- Невелике або жодне інтересу до статевих стосунків
- Відсутність близьких дружніх стосунків, окрім найближчої родини
Діагностика шизоїдного розладу особистості зазвичай здійснюється психіатром або іншим кваліфікованим фахівцем у галузі психічного здоров’я, який має досвід у виявленні та лікуванні розладів особистості. Лікарі загальної практики можуть не мати спеціалізованих знань, щоб надати такий діагноз, особливо з урахуванням відносної рідкості розладу та персічення з іншими психічними розладами.
Особи з шизоїдним розладом особистості рідко шукають лікування добровільно. Як правило, тільки коли розлад суттєво порушує кілька аспектів життя особи, вони звертаються за допомогою.
Лікування шизоїдного розладу особистості
Лікування шизоїдного розладу особистості ставить унікальні виклики. Ті, хто страждає, менш схильні звертатися за допомогою і можуть стикатися з труднощами у терапевтичному спілкуванні через проблеми встановлення зв’язків з терапевтом. Їхня характерна ізоляція ускладнює пошук емоційної підтримки.
Взаємини на основі інтелектуальних, професійних або рекреаційних інтересів можуть бути більш прийнятними для осіб з ШРО, оскільки ці стосунки не вимагають значного саморозкриття або емоційної вразливості.
Ліки, що націлені на симптоми, такі як тривога та депресія, можуть бути корисними і часто поєднуються з терапевтичними підходами, такими як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) або групова терапія.
КПТ допомагає особам розпізнавати та змінювати проблемні мисленнєві процеси та поведінку, а також розвивати ефективні стратегії подолання. Групова терапія може слугувати платформою для практики міжособистісних навичок.
Індивідуальна терапія може здаватися лякаючою для осіб з ШРО, враховуючи необхідність значної соціальної залученості; тому це може бути найбільш корисним, коли фахівці з психічного здоров’я використовують м’який підхід, не накладаючи надмірного тиску або емоційних вимог на клієнтів.
Стратегії подолання
З огляду на природу ШРО, може бути простіше відступити в самотність, ніж шукати професійну допомогу. Навіть ті, хто віддає перевагу ізоляції, можуть відчувати почуття самотності і відірваності. На щастя, існують стратегії, щоб звернутися за підтримкою.
Подумайте про участь у соціальній групі, пов’язаній з роботою або хобі. Оскільки емоційна близькість може бути складною для осіб з шизоїдним розладом особистості, спілкування в контексті спільного інтересу або професійного зобов’язання може забезпечити комфортнішу платформу для зв’язку.
Якщо ви знаєте когось, хто живе з цим станом, пропонуйте підтримку, створюючи неупереджене середовище, проявляючи терпіння і дбайливо заохочуючи їх шукати допомогу. Уникайте тиску на них у заходи або стосунки, що викликають дискомфорт. Натомість зосередьтеся на спільних заняттях, які потребують мінімальних емоційних інвестицій.
Слово підтримки
Хоча шизоїдний розлад особистості зазвичай є стійким і хронічним, особи, що страждають від нього, все ще можуть вести насичене життя за наявності належної підтримки та ефективних варіантів лікування.
