Археологічні корені Нікополя: від давнини до перших поселень
Територія сучасного Нікополя, розкинута на правому березі Дніпра, де широка ріка звиває свої води, ніби охороняючи таємниці минулого, приховує сліди людської присутності з часів неоліту. Археологи, копирсаючись у шарах землі, натрапили на артефакти, що свідчать про поселення мисливців-збирачів, які оселилися тут тисячі років тому, приваблені родючою заплавою та зручними переправами. Ці перші громади, подібні до тіней у тумані ранньої зорі, жили в гармонії з природою, залишаючи після себе крем’яні знаряддя та кістки тварин, що розповідали історії про повсякденне виживання.
У добу міді та бронзи, коли сонце Запоріжжя палило нещадно, тут панували племена, що майстрували перші металеві знаряддя, торгуючи з далекими сусідами. Скіфо-сарматський період додав колориту: воїни-кочівники, з їхніми золотими прикрасами та кіньми, що мчали степом, використовували цю місцевість як стратегічний вузол на перетині водних і сухопутних шляхів. Уявіть, як ріг Дніпра ставав місцем, де зіткнулися долі народів, від “із варяг у греки” до соляних караванів з Криму, перетворюючи цю землю на жвавий хаб торгівлі та конфліктів.
Ці археологічні знахідки, вивчені фахівцями Інституту історії України НАН України, не просто фрагменти минулого, а живі свідчення, як природа формувала долю майбутнього міста. Перехід від первісних поселень до організованих громад відбувався поступово, з кожним століттям додаючи шари культурного багатства, що робить Нікополь унікальним мозаїчним полотном історії.
Перша письмова згадка: Микитин Ріг у 1594 році
У щоденнику австрійського посла Еріха Лясоти, який мандрував землями Запоріжжя влітку 1594 року, з’являється перша документальна згадка про місцевість, де нині стоїть Нікополь. Лясота, описуючи свою подорож до Базавлуцької Січі, нотував про Микитин Ріг та Лису Гору як ключові точки татарських переправ через Дніпро. Ця нотатка, ніби випадковий подих вітру в літописах, фіксує стратегічне значення місця, де ріка розширювалася, полегшуючи перетин для купців і воїнів.
Микитин Ріг, названий на честь якогось козака Микити чи давньої переказної постаті, вже тоді слугував як природний порт, де човни гойдалися на хвилях, а люди обмінювалися новинами з далеких земель. Ця згадка, зафіксована в урядових списках історичних місць України постановою Кабінету Міністрів від 2001 року, підкреслює, як географія диктувала ритм життя: від захисту від набігів до торгівлі сіллю та хутром. Для місцевих жителів це був не просто географічний пункт, а серцебиття степового кордону, де свобода Запоріжжя зустрічалася з небезпеками степу.
Хоча ця дата не позначає заснування самого міста, вона стає фундаментом для розуміння еволюції поселення. З часом, ці перекази про Микитин Ріг перепліталися з легендами, роблячи історію Нікополя не сухим переліком фактів, а захопливою сагою про витривалість людей перед обличчям змін.
Роль татарських переправ і козацьких сторож
Татарські перерави на Микитині Розі були не просто технічними спорудами, а частиною великої мережі набігів і торгівлі, де кожен поріг Дніпра ставав ареною протистояння. Козаки, з їхньою невгамовною енергією, будували сторожові пости, щоб стримувати ворогів, перетворюючи ріг на форпост свободи. Ці події, описані в історичних хроніках, ілюструють, як повсякденне життя чергувалося з небезпеками, формуючи характер майбутніх поколінь.
У 1627 році в московській “Книзі Великому Кресленню” знову згадується ця місцевість, підкреслюючи її значення в регіональних мапах. Такі деталі додають глибини, показуючи, як Нікополь поступово набував статусу ключового пункту в геополітичній паутині Східної Європи.
Заснування Нікополя: 1639 рік і козацька фортеця
У 1639 році старшина і козаки Війська Запорозького, виконуючи постанову Сейму Речі Посполитої “Ординація Війська Запорозького”, заснували в урочищі Микитин Ріг місто-фортецю Січ. Це не було спонтанним актом, а ретельно спланованою ініціативою для захисту кордонів від татарських набігів, де два реєстрових полки розмістилися для постійної варти. Засновниками стали безіменні козацькі ватажки, чиї імена загубилися в вихорі часів, але їхня воля заклала основу для міста, що вистояло століття.
Микитинська Січ, як перша столиця Богдана Хмельницького після Великої козацької ради 29 квітня 1648 року, стала колискою національного відродження. Тут, серед дубових гаїв і Дніпрових хвиль, гетьман планував свої кампанії, перетворюючи скромну фортецю на символ опору. Для козаків це було не просто укріпленням, а домівкою, де пісні лунали під зорями, а шаблі блищали в сонці, нагадуючи про честь і свободу.
Офіційна дата заснування, визнана Інститутом історії України НАН України в 2002 році та затверджена Нікопольською міською радою в 2011-му, робить 1639 рік поворотним моментом. Станом на 2025 рік Нікополю виповнюється 386 років, вік, що наповнений подіями, ніби ріка, повна притоків. Ця дата перевершує радянські інтерпретації, які ігнорували козацьке коріння, фокусуючись на 1782 році як на “заснуванні” від перейменування.
Козацька рада і вибір Хмельницького
Велика козацька рада на Микитинській Січі обрала Богдана Хмельницького гетьманом, започаткувавши повстання, що змінило хід української історії. Звідси вирушили війська на Жовті Води та Корсунь, де перемоги лунали як грім степу. Ці події, описані в літописах, ілюструють, як Нікополь став серцем визвольних змагань, де звичайні козаки ставали героями.
Після зруйнування Січі в середині 1650-х через набіги, територія не зникла, а еволюціонувала, зберігаючи дух опору в кожному камені.
Перейменування та імперський період: від Микитиного Рогу до Нікополя
Після ліквідації Запорізької Січі в 1775 році, коли козацька воля згасла під тиском імперії, поселення на Микитиному Розі стало слободою Микитин Ріг з 200 будинками, де колишні козаки займалися рибальством і торгівлею. У 1775-1782 роках, за наказом Григорія Потьомкіна, воно ненадовго стало Слов’янськом, плануючись як центр губернії з фортецею, але плани розвіялися, як дим від степових пожеж.
У 1782 році, за указом Катерини II, поселення перейменували на Нікополь – “місто перемоги” – на честь давньої битви македонців з фракійцями. З населенням у 1008 душ у 1781 році, воно перетворилося на містечко з ярмарками, де селяни обмінювали зерно на інструменти, а ріка несла кораблі з далеких країв. Цей період, повний контрастів, показує, як імперська машина перебудовувала козацьку спадщину, додаючи шарів урбанізації.
Наприкінці XVIII – початку XIX століття, з 3660 жителями, Нікополь процвітав на землеробстві та скотарстві, але тіні кріпацтва омрачували ідилію. Перейменування не стерло козацького духу, а лише замаскувало його під імперським плащем, готуючи ґрунт для майбутніх революцій.
Потьомкінські плани та їх провал
Григорій Потьомкін, з його амбітними мріями про Новоросію, бачив у Слов’янську перлину імперії, але реальність – брак ресурсів і логістика – зруйнувала ці ілюзії. Ця історія, ніби нездійснена симфонія, підкреслює хаос колонізації, де плани губилися в бюрократичних нетрях.
Революційні бурі та радянська доба: від громадянської війни до промислового буму
У революційні роки Нікополь став ареною запеклих боїв: у 1918-му денікінці, у 1919-му махновці, а в жовтні 1920-го – 2-га Кінна армія встановила радянську владу. Біля Шолохового розгорнувся найбільший кінний бій Громадянської війни, де копита стукотіли, як барабани долі, а життя тисяч вирішувалося в пилу степу. Населення скоротилося з 34 950 у 1917 до 10 545 у 1920 через голод і епідемії, але дух виживання тримав людей разом.
У 1926 році Нікополь отримав статус міста, а в 1930-х – став центром промислового вузла з Південнотрубним заводом (заснований 1935-го) та заводом феросплавів (1966). Голодомор 1932-33 забрав понад 800 життів, а репресії 1937-38 – 1600 арештів, залишаючи шрами на душах. Промисловий бум, з нагородами як Орден Трудового Червоного Прапора в 1980 за “200-річчя”, ігнорував козацьке коріння, фокусуючись на радянських досягненнях.
Друга світова війна залишила кривавий слід: окупація з 1941 по 1944, загибель 8000 цивільних, Нікопольсько-Дніпровська операція 1944-го з 8 Героями Радянського Союзу. Післявоєнне відродження, з населенням 70 тис. у 1941, перетворило місто на індустріальний гігант, де фабрики гули, як серце промислової імперії.
Битви та героїзм у ХХ столітті
Найбільший кінний бій біля Шолохового символізує хаос революції, де кіннота мчала, змінюючи долі. У WWII, партизани та підпілля боролися в тіні, демонструючи незламність, що ехом відлунює в сучасних подіях.
Незалежна Україна: виклики та відродження Нікополя
З 1991 року, після референдуму, де більшість підтримала незалежність, Нікополь увійшов у нову еру. 1990-2010-ті принесли закриття заводів – м’ясокомбінат, молокозавод – і економічні труднощі, але місто адаптувалося, розвиваючи торгівлю та туризм. У 2001-му внесено до списку історичних місць, а в 2011 – офіційно датовано 1639-м.
З 2014-го, з анексією Криму та війною на Донбасі, 32 нікопольці загинули на фронті. Повномасштабне вторгнення 2022-го поставило Нікополь на лінію фронту: з березня обстріли, з липня – щоденні атаки, пошкоджено 5500 будинків, понад 300 жертв. Тисячі евакуювалися, але ті, хто залишився, демонструють стійкість, відновлюючи інфраструктуру під вогнем.
Сьогодні, у 2025-му, Нікополь – порт на Каховському водосховищі (до підриву 2023-го), з населенням близько 100 тис., фокусується на децентралізації та громаді (з 2020-го). Культурна спадщина – 49 пам’яток історії, церква в Сулицькому – зберігається, нагадуючи про витоки.
Війна 2022-го: незламність під обстрілами
Російські обстріли зруйнували квартали, але волонтерство та солідарність тримають дух. Тисячі в ЗСУ – спадкоємці козаків, борються за свободу, роблячи Нікополь символом опору.
Цікаві факти про Нікополь
🌟 Цікаві факти, що оживають історію Нікополя
- 🌊 Микитинська Січ як колискa гетьмана: Саме тут у 1648 році обрали Богдана Хмельницького, і звідси почався похід, що змінив Україну – факт, що робить Нікополь серцем козацької ери.
- ⚔️ Найбільший кінний бій: У 1920-му біля Шолохового зіткнулися армії, де тисячі коней вирішили долю революції, ніби сцена з епічної саги.
- 🏭 Південнотрубний гігант: Заснований 1935-го, завод став найбільшим у Європі, виробляючи труби, що йшли на весь Союз, символ промислової могутності.
- 📜 Ігноровані дати: Радянська влада святкувала “200-річчя” в 1980-му, забуваючи козацьке коріння, – курйоз, що розкриває маніпуляції історією.
- 🛡️ Орден у 1980-му: Нікополь нагородили Орденом Трудового Червоного Прапора, але за “заснування” 1782-го, ігноруючи 1639-й, підкреслюючи радянські міфи.
- 🇺🇦 Герої фронту: З 2014-го понад 32 загиблих на Донбасі, а в 2022-му тисячі в лавах ЗСУ – сучасні козаки, що захищають спадщину.
Ці факти, ніби перлини в намисті історії, додають шарму Нікополю, роблячи його не просто точкою на мапі, а живою легендою.
Таблиця нижче порівнює ключові етапи історії Нікополя з сусідніми містами, ілюструючи унікальність його шляху. Дані базуються на археологічних та історичних дослідженнях.
| Період | Нікополь | Запоріжжя | Кривий Ріг |
|---|---|---|---|
| Давні поселення | Неоліт, бронза, скіфи | Скіфські кургани | Бронзовий вік |
| Заснування | 1639 (Січ) | 1770 (імперське) | 1734 (фортеця) |
| Статус міста | 1926 | 1806 | 1925 |
| Населення 2025 | ~100 тис. | ~700 тис. | ~600 тис. |
Джерела даних: Вікіпедія (uk.wikipedia.org), офіційний сайт Нікопольської міської ради (nikopol-mrada.dp.gov.ua).
Нікополь, з його 386-річною історією, стоїть як вічний страж Дніпра, де минуле шепоче про майбутнє.
Козацька фортеця еволюціонувала в сучасне місто, але дух свободи лишається незмінним. Уявіть, як ріка несе спогади, з’єднуючи епохи в єдине полотно. Нікополь продовжує писати свою історію, надихаючи на нові звершення.
Від перших поселень до фронтових буднів 2025-го, Нікополь вчить витривалості, роблячи кожного жителя частиною великої оповіді.
