До Дня усіх закоханих, коли без поцілунків аж ніяк не обійтися, «Погляд» вирішив з’ясувати, чого варто очікувати від ніжних дотиків уст.
За словами лікаря-дерматовенеролога, доцента кафедри дерматовенерології БДМУ Марини Гаєвської, вчені уже давно встановили, що тривалий і пристрасний поцілунок має цілющу силу. Він поліпшує кровопостачання головного мозку, стимулює діяльність ендокринних залоз і навіть посилює розпад жирової тканини. Крім того, у кров викидаються ендорфіни – так звані гормони щастя, які не лише підвищують настрій, але й додають людині відчуття легкості та бадьорості.
Проте не завжди поцілунки є корисними. Інколи вони несуть в собі потенційну небезпеку, адже зі слиною передаються збудники багатьох хвороб.
Головне – прислухайтесь до свого організму і не займайтесь самолікуванням
– Перш за все, це стосується вірусної інфекції. Наприклад, вірус герпесу, що викликає всім відому «застуду на губах», легко переходить від однієї людини до іншої навіть при швидкоплинному поцілунку, – пояснює пані Марина.
Окрім того, найпоширенішою «хворобою поцілунків» вважається інфекційний мононуклеоз. Збудником цієї недуги є вірус Епштейна-Барра, який у величезних кількостях міститься в слині інфікованої людини. Після поцілунку зараженого ніщо не турбує протягом декількох тижнів. Потім з’являються перші ознаки – головний біль, слабкість, загальне нездужання. А через декілька днів настає криза – температура підвищується до 39-40ºС, з’являється сильна ангіна, збільшуються лімфатичні вузли. Після гарячкового періоду, що триває приблизно тиждень, симптоматика мононуклеозу йде на спад. Однак у багатьох людей, які мали цю недугу, вірус залишається в крові та слині на кілька років, а іноді і на все життя. Такі люди є носіями хвороби і можуть заражати оточення. На жаль, специфічної профілактики цього захворювання немає. Не винайдено ні вакцин, ні сироваток, що перешкоджають можливості заразитися цим вірусом. Так що будь-яка людина може стати жертвою мононуклеозу. Сама хвороба не є небезпечною і майже не дає ускладнень, проте триває вона довго і переноситься людьми досить важко.
Як уникнути хвороб через поцілунки
1. Після поцілунку потрібно прополоскати рот антисептиком (фурацилін, міромістин, навіть зубний ополіскувач з антибактеріальним ефектом). Обробку потрібно провести якомога швидше, тоді ризик зараження багатьма інфекціями істотно зменшиться.
2. Не варто користуватися чужими засобами гігієни (губними помадами, зубними щітками, посудом).
3. Слід зміцнювати імунітет, зокрема приймати вітамінну їжу.
4. Для захисту свого малюка від інфекційного мононуклеозу батькам необхідно цілувати своє чадо суто в пухкі щічки. З тієї ж причини не варто їсти з дитиною з одного посуду, пити газовану воду з однієї пляшки і давати малюкові гумові іграшки, що побували в роті сусіда по дитячому майданчику. Що ж стосується дорослих, то убезпечитися від мононуклеозу можна відмовившись від поцілунків протягом 10-14 днів після хвороби, коли імунний статус організму особливо низький.
5. Треба слідкувати за режимом харчування, зменшувати вживання вуглеводів, копченостей, твердого сиру, дріжджового тіста. Необхідно міняти зубну щітку раз на місяць. Носіть спідню білизну тільки з натуральних тканин і змінюйте її щодня. У статевому житті майте постійного партнера. Головне – прислухайтесь до свого організму і не займайтесь самолікуванням.
У медичній літературі дедалі частіше згадується «синдром хронічної втоми» (СХВ). Ця патологія проявляється вираженою фізичною слабкістю, депресією, апатією і швидкою стомлюваністю. Довгі роки ці симптоми пов’язували з гіповітамінозом, постійними стресами, з чим завгодно, але тільки не з інфекцією. Згодом було встановлено, що в більшості випадків причиною такого стану є віруси. І вони теж передаються під час поцілунку. Від них немає ніякого специфічного захисту.
– Через поцілунок можна заразитися і вірусом гепатиту «В», – додає М. Гаєвська. – Щоправда, це скоріше казус, аніж закономірність. Річ у тім, що цей мікроорганізм може передатися лише тоді, коли в слині є домішка крові. Так що заїди у кутиках рота, або кровоточивість ясен підвищують ризик передачі цієї інфекції. Але від неї можна вберегтися за допомогою вакцинації, яку проводять у три етапи: друге щеплення роблять через місяць після першого, а третє – через п’ять місяців після другого.
Також чимало фахівців визнає можливість передавання зі слиною і блідої трепонеми – збудника сифілісу. Це так званий побутовий шлях зараження. Крім поцілунків, небезпечні й такі контакти зі слиною, як докурювання чужих цигарок, використання чужої губної помади чи посуду, особливо через горлечко пляшки, яку передають з рук в руки. Подібні прецеденти нечасті, і лікарі вважають їх безглуздою випадковістю. Тим не менш, вони трапляються в медичній практиці, їх описано в спеціальній літературі.
Розвиток кандидозу ротової порожнини викликають дріжджоподібні гриби, які в звичайний час перебувають в неактивному стані і стають патогенними при зниженні імунітету людини, при злоякісних новоутвореннях, ВІЛ-інфекції, туберкульозу, патології ендокринної системи, захворюваннях щлунково-кишкового тракту, особливо у разі зниженої продукції шлункового соку. Дуже часто кандидоз розвивається на тлі цукрового діабету, який протікає без симптомів.
На тлі застосування антибіотиків часто формується дисбактеріоз, через що нормальна мікрофлора порожнини рота не може дати відсіч патогенним грибам, і розвивається кандидозний стоматит. Дисбактеріоз кишечнику може викликати гіповітаміноз вітамінів В1, В2, В6, РР, С, що збільшує схильність слизової порожнини рота до впливу грибкової інфекції.
Ольга ШУПЕНЯ
