Страх води або аквафобія
Це більше, ніж просто страх перед великим озером
Існує незаперечний дискомфорт, коли опиняєшся серед безкрайніх водних просторів, будь то спокійне озеро або бурхливі хвилі під час шторму. Такі зустрічі можуть викликати трепет тривоги. Однак цей типовий страх щодо інтенсивних водних ситуацій радикально відрізняється від досвіду справжньої фобії.
Аквафобія, що характеризується ірраціональним страхом води, є поширеним станом, що демонструє широкий спектр інтенсивності серед постраждалих. Особи можуть лише боятися глибоких вод або неспокійних хвиль, тоді як інші можуть відчувати тривогу навіть щодо менших водойм, таких як плавальні басейни або ванни. Цей страх може бути особливо вираженим серед тих, хто не вміє плавати.
Аквафобія відрізняється від таласо-боязні, яка стосується страху конкретно пов’язаного з океаном; аквафобія охоплює більш широкий спектр страхів, пов’язаних з різними водними ситуаціями. Деякі особи можуть відступати від думки увійти у воду, тоді як інші можуть відчувати неймовірну тривогу навіть при вигляді великого водного простору. У важких випадках фобія може викликати сильну паніку навіть від найменшого бризку чи сплеску води.
Причини
Корені аквафобії найчастіше лежать у попередньому неприємному інциденті. Випадок близького до потоплення, корабельна аварія або навіть неприємний урок плавання можуть значно підвищити ймовірність виникнення відрази до води.
Для багатьох дітей вчитися плавати означає важливу віху, проте неприємні досвіди не є рідкістю. Спосіб, яким ці ситуації вирішуються, відіграє критичну роль у визначенні, чи страх може перетворитися на фобію.
Негативний досвід не обов’язково потрібно було пережити особисто; наприклад, після прем’єри фільму *Щелепи* у 1975 році було помічено значне зростання випадків страхів, пов’язаних з водою, поряд із тими, що стосуються акулами.
Симптоми
Як і в інших специфічних фобіях, прояви аквафобії сильно варіюються серед індивідів. Зазвичай, чим гострішою є фобія, тим помітнішими можуть бути симптоми. Постраждалі можуть тремтіти, відчувати іммобілізацію або інстинктивно шукати вихід зі своїх обставин.
Багато людей також розвивають антиципуючу тривогу, боятися зустрічей з водою за кілька днів чи навіть тижнів наперед. Ця тривога може призвести до категоричної відмови наближатися до води або викликати паніку під час спроби увійти у воду.
Ускладнення
Вода є невід’ємною частиною людського існування. Плавання часто є звичайним заняттям під час літніх таборів, відпусток та соціальних зібрань. Отже, уникання води може бути як складним, так і соціально незручним.
Для тих, чий страх поширюється навіть на прості бризки або сплески, обмеження можуть бути ще більш серйозними. Водяні атракціони, які зазвичай знаходяться в парках розваг, курортних зонах та торгових центрах, можуть несподівано розприскувати воду на перехожих. Більш того, такі водні порушення часто супроводжують карнавальні атракціони.
У певних ситуаціях аквафобія може перетворитися на аблутофобію, страх перед купанням. Хоча це відносно рідкісне явище, таке відчуття може серйозно підривати самооцінку. Сучасне суспільство приділяє значну увагу чистоті, і ті, хто не дотримується регулярної гігієни, можуть стикатися з судженням з боку суспільства. Крім того, нехтування належною гігієною може підвищити ризик появи різних проблем зі здоров’ям, як звичайних, так і рідкісних, через накопичення бруду та бактерій на шкірі та волоссі.
Лікування
Як і багато специфічних фобій, аквафобія, як правило, позитивно реагує на терапевтичні втручання. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) особливо ефективна у цьому відношенні. КПТ забезпечує осіб техніками для ідентифікації та виправлення негативних думок, замінюючи їх конструктивними ствердженнями. Вона також закріплює механізми подолання для боротьби з тривогою.
Центральним елементом лікування фобії є терапія експозицією, коли терапевт веде особу через поступовий процес десенсибілізації. Наприклад, пацієнт може почати просто з наповнення ванни кількома сантиметрами води, поступово переходячи до занурення руки та, зрештою, сидячого у повністю наповненій ванні.
З послідовними невеликими перемогами впевненість може рости, що дозволяє поступове введення додаткових водних активностей. У випадках посиленої тривоги, додавання медикаментів, гіпнозу та інших терапевтичних методів може допомогти відновити контроль над фобією.
Кінцевою метою є виховання комфорту в навколишньому водному середовищі, визнаючи, що не існує універсального лікування, яке підходить для всіх. Проте, з керівництвом кваліфікованого терапевта, досягнення контролю над аквафобією не тільки можливе, а й може призвести до тріумфального подолання самого страху.
