Теорія самовизначення в психології
Що таке теорія самовизначення?
Самовизначення означає здатність особи робити вибір і керувати своїм життям. Відчуття самовизначення сприяє глибокому почуттю контролю, на відміну від відчуття того, що людина підлягає зовнішнім силам, що часто призводить до відсутності агенції. Центральним у цій теорії є концепція внутрішньої мотивації — потяг займатися діяльністю заради власного задоволення, а не заради зовнішніх винагород.
Як це працює
Теорія самовизначення стверджує, що особи можуть досягати самовизначення, коли їх основні потреби в компетентності, зв’язку та автономії задоволені. Ця концепція виникла з піонерських досліджень психологів Едварда Десі і Річарда Райана, викладених у їхній знаковій роботі 1985 року, *Самовизначення та внутрішня мотивація в поведінці людини*.
Основні припущення теорії самовизначення
У своїй основі теорія самовизначення базується на двох ключових припущеннях:
- Потреба в зростанні спонукає поведінку: Люди вроджено мотивовані прагнути особистісного зростання. Опанування викликами та прийняття нових досвідів є необхідними для розвитку єдиного відчуття себе.
- Автономна мотивація є критично важливою: Хоча зовнішні стимули можуть спонукати до дій, теорія самовизначення акцентує увагу на внутрішніх джерелах мотивації, таких як бажання здобути знання або досягти незалежності.
Компоненти самовизначення
Для психічного зростання необхідно, щоб особи переживали такі елементи:
- Автономія: Відчуття контролю над власною поведінкою та цілями є життєво важливим.
- Компетентність: Опанування різноманітних завдань та набуття навичок є необхідними для особистісного розвитку.
- Зв’язок або взаємозв’язок: Відчуття приналежності та прив’язаності до інших є основоположним.
Як працює теорія самовизначення
Психологічне зростання не є автоматичним процесом; воно вимагає постійного живлення. Соціальні середовища значно впливають на те, чи особи приймають проактивну або пасивну позицію щодо свого розвитку. Сприяння благополуччю та особистісному зростанню значною мірою залежить від соціальної підтримки.
Ключові впливи на самовизначення
- Зовнішні мотиватори можуть знижувати самовизначення: Зовнішні винагороди, пов’язані з внутрішньо мотивованою поведінкою, можуть підривати відчуття автономії.
- Позитивний зворотний зв’язок може підвищити самовизначення: Несподіване заохочення може підвищити внутрішню мотивацію, змушуючи людей відчувати себе більш здатними.
Приклад самовизначення
Коли людина має високу самовизначеність
Розгляньте людину, яка не завершила важливий робочий проект: вона визнає свою помилку, вірить у свою здатність виправити її та вживає конструктивних кроків для виправлення ситуації.
Коли людина має низьку самовизначеність
На контрасті, особа з низьким рівнем самовизначення може уникати відповідальності, знаходити виправдання або перекладати провину на інших щодо свого невдалого завершення проекту.
Поводження самовизначених та не самовизначених людей
- Поводження самовизначених людей: Відзначається внутрішніми винагородами, ці дії походять з задоволення та передають почуття контролю.
- Поводження не самовизначених людей: Мотивовані зовнішніми винагородами, ці дії часто виникають з обов’язку та передають знижене відчуття агенції.
Як самовизначення впливає на поведінку
Самовизначення проявляється в різних сферах, включаючи освіту, роботу та соціальні взаємодії:
На робочому місці
Люди, які відчувають самовизначення, зазвичай демонструють вищу задоволеність роботою та більшу схильність докладати зусиль. Роботодавці можуть сприяти самовизначенню, просуваючи командну автономію та надаючи конструктивний зворотний зв’язок.
У змаганнях
У спортивному контексті самовизначення є потужним мотиватором, який спонукає людей до досконалості. Атлети, які мають сильне внутрішнє відчуття контролю, ймовірніше дотримуються здорового способу життя.
В соціальних умовах
Задоволення потреб в автономії, взаємозв’язку та компетентності сприяє підвищеній участі та внескам у групову динаміку.
В навчальних закладах
Самовизначені студенти зазвичай демонструють підвищену мотивацію та кращі академічні результати. Викладачі можуть сприяти цьому, пропонуючи позитивне підкріплення, зменшуючи надмірні зовнішні винагороди, просуваючи автономію та надаючи необхідні ресурси для успіху.
Риси самовизначених людей
- Визнають свій вплив на власне життя.
- Є внутрішньо мотивованими та займаються діяльністю заради власного задоволення.
- Основують свої дії на особистих прагненнях та цінностях.
- Беруть на себе відповідальність за свої досягнення та невдачі.
Як покращити своє самовизначення
- Поліпшення самоусвідомленості: Брати участь у медитації та запитувати зворотний зв’язок від інших.
- Заняття саморегуляцією: Зосередитися на управлінні емоційними реакціями та поведінкою.
- Знайти соціальну підтримку: Виховувати міцні, дбайливі стосунки.
- Набуття майстерності: Розвивати навички в сферах особистого інтересу.
Висновки
Самовизначення є важливим для загального благополуччя та мотиваційних станів. Прагнення до діяльності, що спонукається внутрішньою мотивацією та відповідає особистим цілям, може сприяти більшій щасті та глибокому відчуттю агенції.
