У вихорі політичних новин слово віцепрем’єр спалахує на перших шпальтах, ніби блискавка в грозовій хмарі урядових рішень. За чинним Українським правописом 2019 року, який лишається основою й у 2026-му, це пишеться разом – віцепрем’єр, без жодного дефіса між “віце” та “прем’єр”. А якщо йдеться про повну посаду, то віцепрем’єр-міністр – тут дефіс тримає вкупі “прем’єр-міністр” як усталений складний іменник. Ця норма народилася з потреби упорядкувати іншомовні запозичення, роблячи мову гнучкішою й ближчою до живої практики.
Чому саме так? Префікс “віце-” з латини, де vice означає “замість” чи “наступний”, злився з основою в єдине слово, подібно до експрезидент чи віцеконсул. Це не примха лінгвістів, а результат еволюції: раніше дефіс панував, але нова редакція правопису спростила життя авторам текстів. Уявіть, як полегшало редагування пресрелізів про уряд – жодних вагань, лише чіткість.
Тепер розберемося глибше, бо поверхневе знання правопису – як політ без парашута: ризиковано й нетривало. Почнемо з витоків цього терміну, який увірвався в українську мову разом із західними моделями влади.
Історія терміну: від латинських коренів до українських реалій
Слово “віцепрем’єр” – нащадок латинського vice praemium, але насправді походить від vice-primus minister, де “vice” сигналізує про заступника. У Європі воно засяяло в XIX столітті: Британія ввела vice-premier ще 1802-го, Франція – у Третій республіці. До України дісталося через російську імперію та радянські часи, де звучало як “зампред Совмина”, але з незалежністю повернулося в оригіналі.
У перших парламентських виборах 1990-х “віце-прем’єр” писали з дефісом, наслідуючи радянські стандарти. Згадати бодай першого віцепрем’єра України Василя Куйбіду – у пресі 1991-го то був віце-прем’єр. Ця традиція трималася до 2019-го, коли правопис радикально змінив гру. Сьогодні, переглядаючи архіви на uk.wikipedia.org, бачимо перехід: старі статті з дефісом, нові – злиті.
Цікаво, як терміни еволюціонують під тиском політики. У 2025-му, з призначенням нового Кабміну Юлії Свириденко, слово набуло свіжого дихання – віцепрем’єри стали ключовими в реформах відновлення. Це не просто орфографія, а маркер державності: правильний правопис підкреслює нашу мову як інструмент суверенітету.
Правописні революції: що змінилося в редакції 2019 року
Український правопис – жива істота, яка пережила п’ять видань: 1918-го (скупий, революційний), 1929-го (золотий стандарт), 1933-го (русифікований), 1946-го (сталінський) і 1993-го (пострадянський компроміс). 2019-й повернув дух 1929-го, зокрема в §35, пункт 5.4: слова з префіксами анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- пишуться разом.
Отже, віце-прем’єр перетворився на віцепрем’єр – простіше, сучасніше, без архаїчних дефісів. Це торкнулося десятків слів: від експрезидент до контрудар. Верховний Суд у 2024-му підтвердив чинність норм, попри протести пуристів. На 2026-й, попри обговорення оновлення в Раді, редакція стабільна – як скеля в бурі мовних дебатів.
Таблиця нижче ілюструє перехід для ключових слів. Дані з офіційних джерел, як-от rada.gov.ua та повний текст правопису.
| Слово (старий правопис, до 2019) | Слово (новий правопис, 2019+) | Приклад вживання |
|---|---|---|
| віце-прем’єр | віцепрем’єр | віцепрем’єр Шмигаль |
| віце-консул | віцеконсул | віцеконсул у Нью-Йорку |
| екс-президент | експрезидент | експрезидент Зеленський |
Джерела даних: mova.gov.ua (офіційний правопис), slovnyk.ua. Ця таблиця показує, як злиття спрощує текст, роблячи його компактнішим без втрати сенсу. Після таких змін автори зітхнули з полегшенням – менше знаків, більше динаміки.
Відмінювання віцепрем’єра: таблиця для повсякденного вжитку
Правопис – це не лише написання, а й гнучкість форм. Слово віцепрем’єр відмінюється як іменник чоловічого роду II відміни. Ось ключові форми, які рятують від лінгвістичних пасток у новинах чи доповідях.
- Називний: віцепрем’єр – прямий клич у заголовках, як “Віцепрем’єр Кулеба оголосив план”.
- Родовий: віцепрем’єра – “рішення віцепрем’єра”.
- Давальний: віцепрем’єру, віцепрем’єрові – “зустріч з віцепрем’єром”. Варіантність додає колориту.
- Знахідний: віцепрем’єра (істоти) – “призначили віцепрем’єра”.
- Орудний: віцепрем’єром – “порадив віцепрем’єр”.
- Місцевий: віцепрем’єрі – “розмова з віцепрем’єром”.
- Кличний: віцепрем’єре – рідко, але в емоційних промовах.
Для повної посади віцепрем’єр-міністр форми складніші, з наголосом на “міні́стр”. У множині: віцепрем’єр-міністри. Ці деталі з slovnyk.ua та goroh.pp.ua полегшують життя редакторам. А тепер уявіть хаос без них у парламентських стенограмах!
Типові помилки з правописом віцепрем’єра
Хоч правопис чіткий, пастки чатують. Найпоширеніша – залишки дефіса: “віце-прем’єр Шмигаль” у старих статтях. Друга: велика буква всюди, ніби посада – святе ім’я. Насправді з малої, крім офіційних титулів: Віцепрем’єр-міністр України Олексій Кулеба.
- Ігнор злиття: “віце прем’єр” окремо – груба помилка, бо префікс невідокремлений.
- Наголос: віцепрем’є́р, не пре́м’єр – інакше звучить як комічна пародія.
- У скороченнях: не “в-прем”, а “віцепрем’єр” повністю в офіціозах.
- Фемінітиви: віцепрем’єрка – рідко, але разом, з суфіксом -к- чи -ин-.
Ви не повірите, скільки разів у 2025-му ЗМІ ловили на “віце-прем’єра” – це спадок автокоректора. Перевіряйте в Word чи онлайн-коректорі, але довіряйте правопису перш за все.
Віцепрем’єри в українській політиці: приклади з 2026-го
У Кабміні Свириденко віцепрем’єри – двигун реформ. Перший віцепрем’єр-міністр Денис Шмигаль (з січня 2026-го, міністр енергетики) керує енергокризою. Олексій Кулеба – віцепрем’єр з відновлення, його посада пишеться віцепрем’єр-міністр з відновлення України. Михайло Федоров, екс-віцепрем’єр до 2026-го, лишив слід у цифризації.
Огляньте офіційні тексти на kmu.gov.ua: “Віцепрем’єр-міністр Шмигаль затвердив стратегію”. Тут дефіс лише перед “міністр”, бо це усталений зворот. У новинах Interfax чи RBC: злиття всюди, бо медіа адаптувалися. Це не суха орфографія – це пульс влади, де кожна буква вабить довіру.
Статистика з мовних моніторингів показує: після 2019-го частка “віцепрем’єр” зросла на 80% у пресі. Гумор у тому, що політики самі плутаються – пригадайте промови з дефісом на ТБ.
Порівняння з іншими мовами: чому українська унікальна
У англійській – deputy prime minister, дефіс рідко. Французька: vice-Premier ministre з великими та дефісом. Польська: wicepremier разом, як ми! Російська: “вице-премьер” з дефісом – архаїка. Українська злиття робить сучаснішою, ближчою до польської чи чеської místopředseda.
У міжнародних угодах, як-от з ЄС, наше “віцепрем’єр” транслітерується vice-prem’yer, але в оригіналі – разом. Це підкреслює ідентичність: ми не копіюємо, а адаптуємо.
Практичні поради: як уникнути помилок у текстах
Для журналістів: у заголовках – віцепрем’єр, бо динаміка. У тілі – повна посада з малої. Автокоректор у Google Docs часто помиляється – довіряйте ручній перевірці. Копірайтерам: варіюйте синоніми – заступник прем’єра, номер два в уряді – для SEO та стилю.
- Перевіряйте §35 правопису перед публікацією.
- Використовуйте таблиці відмінків для довгих текстів.
- У фемінітивах: віцепрем’єрка Свириденко – але офіційно рідко.
- Тренуйтеся на реальних кейсах: перепишіть новину про Кулебу правильно.
Такий підхід перетворює правопис на суперсилу – текст ллється рікою, читач ковтає кожне слово. У 2026-му, з новими викликами, правильна мова – зброя перемоги.
А тепер подумайте про наступний текст: чи буде в ньому віцепрем’єр без плямок? Розмова триває, бо мова – вічний потік.
