Що повинен знати громадянин, якому міліція запропонувала бути понятим
Хто не ставав перед вибором бути свідком і понятим при якійсь події, тому не зрозуміти, що це таке. Сусідів грабували поверхом вище, наркокубло в сусідньому под’їзді накрили, зняли з машини сусідки номери, або бійки в підворітті – в такі ситуації люди потрапляють завжди, і завжди є міліція, яка повинна запротоколювати надзвичайну подію. І є люди, які просто проходили повз, нікого не зачіпали, але громадянський обов’язок понад усе – допомогти слідству, навіть якщо ви цього не хочете. А не хочеться, тому що на плечі простих громадян лягає велика відповідальність за хід розслідування у цій справі. Зобов’язані прийти до суду, може прийти повістка на роботу, можуть штрафонути за неявку без вагомих причин тощо.
Міліція може затримати вас як понятого чи свідка. Понятим бути простіше – менше зобов’язань, а свідок попадає на повну котушку. Його навіть посадити можуть, якщо з переляку щось наплутав у суді.
По чому нині опіум для народу
Поняті зобов’язані:
1. Бути присутніми під час проведення слідчої дії;
2. Після засвідчення слідчої дії засвідчити підписом у протоколі факт, зміст та результати цієї дії;
3. Не розголошувати без дозволу слідчого або дізнавача дані, які стали відомі йому у зв’язку із виконанням своїх обов’язків (функцій понятого);
Поняті мають право:
1. Робити зауваження і заяви з приводу проваджуваних з їх участю слідчих дій, які підлягають занесенню до протоколу;
2. Знайомитись з протоколом слідчої дії, яка проводиться з їх участю;
3. Одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з участю в кримінальній справі;
4. На забезпечення особистої безпеки.
Виходить, сприяти чи не сприяти здійсненню правосуддя вирішувати не нам, а міліції. Якось на розі вулиць Худякова і Чайковського, де поруч розташований головний офіс нашої міліції в Чернівцях, двоє молодих людей, нічим не відрізняючись від решти та не привертаючи зайвої уваги, йшли додому. Раптом підбігають 4 людини (2 ззаду і 2 спереду) в цивільному із “корочками” і просять пройти з ними. Відморозитися не вийшло, на відмазку, що вдома чекає сім’я і ми дуже квапимося – не повелися. На тупе запитання «куди?» – така ж тупа відповідь, мовляв, це забере не більше 3 хвилин. На наступне запитання «навіщо?» – вже інший міліціонер відповів: «для загального розвитку». Далі відбувся дуже дивний діалог, бо прийшло розуміння того, що на вулиці виразної відповіді не отримаєш і сарказм узяв своє – «для якого, конкретніше, розвитку?» – та ж відповідь: «для загального, і що це (знову ж таки) забере не більше 5 хвилин». Сарказм переміг – і уточнення вирвалося саме: «Один говорить – 3, інший – 5, так скільки саме?» – «якщо треба, то всі 10».
По дорозі на другий поверх, міліція початку теж веселиться: «Чи вживаєте ви нарктотики?». Був шок: начебто на бомжів, алкоголіків і наркоманів не схожі, пивом не пахне і яка розсудлива людина скаже міліції, у коридорах управління, що він – наркоман. Відповідь прийшла сама: «Ведемо здоровий спосіб життя, в здоровому тілі – здоровий дух». Офіс виявився, як і 20 років тому – ті ж меблі, лише для повної схожості не вистачало картини президента на стіні і лише два старенькі комп’ютери і принтер були не від миру цього. За одним сидів знову ж таки в цивільному і в кепочці міліціонер, в когось рубав за клавою і заглушував своїми вигуками всю розмову, а в кутку забився парубок, років 30 і чекав на понятих.
Попоросили сісти і міліція почала свою розповідь: «Цей, що у кутку, купив за гроші вручені тією ж міліцією, наркотик в шприці в якихось бариг». Парубок витягнув напівпорожній боян з якоюсь поганню і здачу, підтвердив, що він купив наркотик в бариг.
Діватися нікуди і довелося таки засвідчити зізнання, ставши понятими. Шприц запакували, зачепили биркою, попросили розписатися. Далі купа папірців, один довелося вислухати, на інших був детальний виклад даної ситуації. Довелося внести деякі правки, бо той хто друкував, допустив помилку в цифрі на здачі – не дописав ще один «0». Довелося перечитати надруковане знов, написати рукою, що все ясно, протокол правильний і знову ж таки підписатися. А потім міліціонери сказали, що «Ви вільні, можете, йти. Дорогу назад показати?». Отже доведеться йти до суду, слухати занудне мукання порушників і так далі.
Павло МОРОЗОВ
Бути понятим не обов’язок, а лише бажання громадянина
Аліна Браілко, адвокат
Виходячи з особистого досвіду, а також досвіду інших практиків, зазначу, що понятий – це, як правило, звичайний перехожий або людина, яка проживає по сусідству з місцем події, бо кримінально-процесуальний закон не передбачає чіткого порядку щодо залучення понятих до участі в кримінальній справі. За діючим кримінально-процесуальним кодексом, участь понятих не обов’язок, а лише бажання громадян.
Якщо громадянину все ж таки довели, що він зобов’язаний подати допомогу правоохоронним органам, то навряд чи у нього з’явиться бажання з подробицями спостерігати за тим, що коїться, та заглиблюватись у саму суть слідчої дії. Притягуючи як понятого перехожого або сусіда, навряд чи можна знати, зацікавлений він у даній справі чи ні.
Навіть при відтворенні обстановки та обставин події участь найнадійніших понятих не завжди може розвіяти сумнів суду у справі вчинення тиску на присутніх з боку особи, яка проводить розслідування.
