Харків — місто, що пульсує історією, мов старовинний годинник, який відраховує століття. Його походження оповите таємницями, легендами та науковими гіпотезами. Чому Харків став саме таким, як ми його знаємо? Хто заклав перші камені його фортець? І чому річка, що дала місту ім’я, стала серцем його історії? У цій статті ми зануримося в п’ять версій походження Харкова, розкриваючи деталі, які оживляють минуле Слобожанщини.
Версія 1: Козак Харько — легендарний засновник
Одна з найпопулярніших легенд про Харків пов’язана з ім’ям козака Харька, або Харитона. У середині XVII століття, коли Слобожанщина була краєм неспокою та можливостей, цей козак нібито заснував хутір на мальовничому правому березі річки Харків. Історики сперечаються про його особу: одні вважають Харька простим козаком, інші — сотником чи навіть пасічником, який шукав спокійного життя.
Ця історія, хоч і романтична, не має міцного документального підтвердження. Назва міста, за легендою, походить від імені Харька, а річка Харків нібито отримала свою назву після того, як козак загинув у її водах. Проте історики, як-от Дмитро Багалій, скептично ставляться до цієї версії, вважаючи її продуктом народної етимології. Незважаючи на це, образ Харька міцно увійшов у міську культуру, а його пам’ятник, встановлений у 2004 році, нагадує про легендарного засновника.
Легенда про Харька — це не просто історія, а символ козацької відваги, яка й досі надихає харків’ян.
Версія 2: Річка Харків як джерело назви
Більшість дослідників схиляються до того, що місто отримало назву від річки Харків, яка разом із річкою Лопань формує природний ландшафт міста. У XVII столітті переселенці з Наддніпрянщини, тікаючи від польської шляхти, оселялися на пагорбі між цими річками — нині це Університетська гірка. На зборах громади вони вирішили назвати нове поселення на честь річки, що живила їхні поля та захищала від ворогів.
- Географічна логіка: Річка Харків була не лише джерелом води, а й природним укріпленням, що робило її ідеальним орієнтиром для назви міста.
- Археологічні свідчення: Розкопки підтверджують, що поселення в районі сучасного Харкова існували ще за доби бронзи, а річка відігравала ключову роль у житті місцевих племен.
- Лінгвістичний аспект: Назва річки може мати тюркське походження, пов’язане зі словом “хар” (річка чи потік), що вказує на її значення для кочових народів.
Ця версія виглядає найбільш правдоподібною, адже назви міст часто походять від природних об’єктів. Проте вона не пояснює, чому саме річка отримала таку назву, залишаючи простір для нових досліджень.
Версія 3: Шарукань — половецька столиця
Деякі історики, зокрема Микола Аристов, припускають, що Харків має глибші корені, які сягають половецької столиці Шарукань. Це місто, розташоване неподалік сучасного Чугуєва, було важливим центром у XI–XII століттях. Після завоювання руськими князями Шарукань могла трансформуватися в назву “Харків”, а її спадщина вплинула на розвиток регіону.
Ця гіпотеза має свої слабкі сторони. Половці були степовим народом, а територія сучасного Харкова в ті часи була вкрита густими лісами, що робить існування великого міста менш імовірним. Крім того, археологічні знахідки, які б чітко пов’язували Шарукань із Харковом, відсутні. Проте ідея про давньоруське коріння додає місту історичної глибини.
Версія 4: Фортеця 1654 року та козацька колонізація
Офіційною датою заснування Харкова вважається 1654 рік, коли переселенці з Наддніпрянщини почали будувати укріплене місто на пагорбі між річками Харків і Лопань. Ця версія спирається на документальні джерела, зокрема скаргу білгородських священиків 1654 року про розорення їхніх земель харківськими черкасами (українськими козаками).
За даними історика Дмитра Багалія, перша фортеця могла бути зведена вже в 1654 році під керівництвом чугуївського воєводи Григорія Спешнєва. У 1656 році харківським воєводою призначили Воїна Селіфонтова, який отримав царську грамоту на перебудову фортеці за московськими стандартами. Цей період ознаменувався активною колонізацією Слобожанщини, коли козаки, селяни та ремісники створювали нові поселення для захисту від набігів кримських татар.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1654 | Перша згадка про поселення | Початок козацької колонізації |
| 1655 | Будівництво укріплень | Формування фортеці |
| 1656 | Призначення воєводи Селіфонтова | Перебудова за московськими стандартами |
Джерела: Архівні документи, опрацьовані Дмитром Багалієм, та матеріали сайту uk.wikipedia.org.
Ця версія підкреслює роль козацької ініціативи та московської підтримки в розбудові Харкова, але не розкриває, хто саме очолив перших поселенців.
Версія 5: Григорій Квітка-Основ’яненко та легенда про Основу
Найбільш романтична, але найменш достовірна версія належить Григорію Квітці-Основ’яненку, класику української літератури. У своєму оповіданні “Заснування Харкова. Старовинний переказ” він розповідає, що місто почалося з його предка, Андрія Квітки, який утік із Києва з донькою воєводи. Оселившись у районі сучасної Основи, Андрій нібито заклав перші підвалини міста, враженого красою місцевих краєвидів.
Ця історія, хоч і сповнена поетичних деталей, не витримує історичної критики. Квітка, як представник козацької старшини, прагнув пов’язати заснування Харкова зі своїм родом, але архіви не підтверджують існування Андрія як засновника. Проте легенда додає місту літературного шарму, а район Основа й досі нагадує про цю історію.
Цікаві факти про походження Харкова
🌱 Харків старший, ніж здається: Археологічні розкопки свідчать про поселення на території міста ще за доби бронзи (II тисячоліття до н.е.), що робить регіон одним із найдавніших в Україні.
⭐ Козацький полк: У 1655 році в Харкові налічувалося 587 козаків на чолі з отаманом Іваном Кривошликом, що стало основою для формування Харківського козацького полку.
🏰 Фортеця Петра І: Під час Північної війни (1708–1709) цар Петро І наказав укріпити Харківську фортецю, що зробило її однією з найпотужніших на Слобожанщині.
📜 Перша згадка: Найдавніший документ, що згадує Харків, датований 1654 роком, пов’язаний із чумаками, які проклали шлях до Тору (сучасний Слов’янськ).
🎭 Літературний слід: Григорій Квітка-Основ’яненко не лише створив легенду про Харків, а й прославив місто у своїх творах, зробивши його символом слобожанської культури.
Чому походження Харкова досі викликає суперечки?
Харків, як і багато старовинних міст, не має єдиного “паспорта народження”. Відсутність чітких документів, втрата архівів і змішання легенд із фактами ускладнюють пошук істини. Крім того, Слобожанщина XVII століття була пограниччям, де перепліталися козацька вольниця, московська адміністрація та набіги татар, що додавало хаосу в історичні записи.
Кожна з п’яти версій має свої сильні та слабкі сторони. Легенда про Харька надихає, але бракує доказів. Річкова гіпотеза логічна, але не пояснює походження назви річки. Шарукань додає глибини, але не підтверджується археологією. Фортеця 1654 року має документальну базу, але не розкриває лідерів поселення. Історія Квітки — це літературна перлина, але не історичний факт.
Як Харків став серцем Слобожанщини?
Незалежно від того, яка версія ближча до правди, Харків швидко виріс із невеликого укріплення в економічний, культурний і освітній центр. Уже в XVIII столітті тут діяли ярмарки, які приваблювали купців із Польщі, Криму та Балтії. У 1726 році в місті відкрили Харківський колегіум, який став осередком освіти Слобожанщини. А заснування Харківського університету в 1805 році закріпило за містом статус наукової столиці.
Харків — це не просто місто, а жива книга, де кожен розділ розповідає про боротьбу, творчість і незламність його жителів.
Сьогодні Харків залишається символом стійкості та інновацій. Його історія, що почалася з козацьких хуторів і річкових берегів, продовжує писатися новими поколіннями, які шанують минуле та будують майбутнє.
