Які країни входять до Співдружності націй

Що таке Співдружність націй: витоки та значення

Співдружність націй — це унікальне об’єднання 56 країн, які мають історичні, культурні чи політичні зв’язки, переважно через колоніальне минуле під егідою Британської імперії. Це не просто політичний союз, а жива мережа держав, що співпрацюють у питаннях економіки, освіти, культури та прав людини. Заснована офіційно в 1931 році Статутом Вестмінстера, Співдружність еволюціонувала від імперської структури до добровільної асоціації, де країни об’єднані спільними цінностями, такими як демократія, свобода та мир. Її символічне серце — король або королева Великої Британії, які виконують церемоніальну роль глави.

Чому Співдружність досі актуальна? Вона охоплює 2,5 мільярда людей — третину населення планети! Від гігантів, як Індія, до крихітних острівних держав, як Науру, ці країни створюють унікальну платформу для діалогу. Наприклад, щодворічні зустрічі глав урядів (CHOGM) дозволяють вирішувати глобальні виклики, від зміни клімату до торговельних угод. Але що найцікавіше — це не просто політика, а й культурний обмін: від Ігор Співдружності до програм обміну студентами.

Які країни входять до Співдружності: повний список

Співдружність націй об’єднує 56 країн, розкиданих по всіх континентах. Для зручності ми структурували їх у таблиці за регіонами, щоб ви могли легко орієнтуватися. Кожна країна має унікальний статус, історію приєднання та роль у Співдружності.

Джерело: Офіційний вебсайт Співдружності націй (Commonwealth.org).

Цей список включає лише частину країн для прикладу. Повний перелік охоплює 56 держав, серед яких є як монархії, де британський монарх є главою держави (наприклад, Австралія чи Канада), так і республіки (як Індія чи Гана). Цікаво, що деякі країни, як Мозамбік чи Руанда, не мали прямого колоніального зв’язку з Британією, але приєдналися через спільні цінності та економічні вигоди.

Типи країн-членів: монархії, республіки та особливі статуси

Країни Співдружності надзвичайно різноманітні за політичним устроєм. Їх можна поділити на три основні категорії. Давайте розберемо кожну з них, щоб зрозуміти, як вони співіснують у цій унікальній організації.

• Монархії Співдружності (Commonwealth Realms). Це 15 країн, де британський монарх (зараз король Чарльз III) є офіційним главою держави. Наприклад, у Канаді чи Австралії монарх представлений генерал-губернатором, який виконує церемоніальні функції. Ці країни зберігають історичні зв’язки з Британією, але є повністю незалежними. Наприклад, у Новій Зеландії монархія символізує стабільність, але реальна влада належить парламенту.
• Республіки. Більшість країн Співдружності (33) — це республіки, де глава держави — президент. Індія, наприклад, стала республікою в 1950 році, але залишилася в Співдружності, демонструючи, що монархія не є обов’язковою умовою членства. Ці країни цінують Співдружність за економічні та культурні можливості, а не за історичні зв’язки.
• Інші статуси. Деякі країни, як Бруней, є султанатами, а Малайзія має унікальну систему виборної монархії. Такі держави додають Співдружності різноманітності, адже кожна приносить власну культуру та політичну систему.

Ця різноманітність робить Співдружність унікальною: від демократичних гігантів до крихітних монархій — усі мають голос. Наприклад, острівна держава Тувалу з населенням лише 11 тисяч осіб має такі ж права на самітах, як і Канада з її 40 мільйонами.

Як країни стають частиною Співдружності

Приєднання до Співдружності — це не просто формальність, а складний процес, який вимагає відповідності певним критеріям. Ось як це працює:

1. Історичний зв’язок. Більшість країн-членів були частиною Британської імперії. Наприклад, Ямайка чи Барбадос приєдналися після здобуття незалежності в 1960-х. Однак це не обов’язкова умова — Мозамбік і Руанда стали членами без колоніального минулого.
2. Відповідність цінностям. Країна має визнавати принципи демократії, прав людини та верховенства закону, викладені в Харії Співдружності (2013). Руанда, наприклад, довела свою відданість реформам перед вступом у 2009 році.
3. Подача заявки. Країна подає офіційний запит до Секретаріату Співдружності. Після цього заявку розглядають усі члени, і рішення ухвалюється консенсусом.
4. Схвалення. Якщо країна відповідає критеріям, її приймають на саміті глав урядів. Наприклад, Габон і Того були останніми, хто приєднався в 2022 році.

Цей процес демонструє гнучкість Співдружності. Вона відкрита для нових членів, які поділяють її цінності, незалежно від історичного контексту. Наприклад, Габон приєднався, щоб посилити економічні зв’язки та отримати доступ до освітніх програм Співдружності.

Цікаві факти про Співдружність націй 🌍

Чи знали ви? Співдружність — це не тільки про політику, але й про дивовижні факти, які роблять її унікальною! Ось кілька несподіваних деталей:

• Ігри Співдружності, які проводяться кожні чотири роки, називають “дружніми іграми”, бо вони об’єднують атлетів у дусі співпраці, а не тільки конкуренції.
• Науру, найменша країна Співдружності, має площу лише 21 км², але активно бере участь у самітах поряд із такими гігантами, як Індія.
• Південна Африка покидала Співдружність у 1961 році через політику апартеїду, але повернулася в 1994 році після демократичних реформ.
• Співдружність має власну “мережу освіти”: тисячі студентів щороку отримують стипендії для навчання в університетах країн-членів.

Регіональний розподіл країн Співдружності

Співдружність охоплює п’ять континентів, і кожен регіон має свої особливості. Ось як розподілені країни:

• Африка (21 країна). Найбільший регіон за кількістю членів. Від Нігерії з її 200-мільйонним населенням до Лесото з його гірськими пейзажами — африканські країни використовують Співдружність для економічного розвитку та боротьби з кліматичними викликами.
• Азія (8 країн). Індія та Пакистан — ключові гравці, які впливають на глобальну політику. Менші країни, як Мальдіви, отримують підтримку в питаннях захисту від підвищення рівня моря.
• Австралія та Океанія (13 країн). Тут домінують Австралія та Нова Зеландія, але крихітні острови, як Вануату чи Самоа, відіграють важливу роль у питаннях екології.
• Америка (12 країн). Карибські країни, як Барбадос чи Багами, активно співпрацюють у туризмі та торгівлі. Канада, у свою чергу, є економічним лідером.
• Європа (2 країни). Велика Британія та Мальта — єдині європейські члени. Мальта, до речі, часто стає майданчиком для самітів завдяки своєму стратегічному розташуванню.

Цей регіональний розподіл показує, як Співдружність об’єднує різні культури та економіки. Наприклад, африканські країни часто фокусуються на освіті, тоді як тихоокеанські острови борються за захист від кліматичних змін.

Чому країни залишаються в Співдружності?

Співдружність — це не обов’язковий союз, тож чому країни залишаються? Ось ключові причини:

• Економічні вигоди. Члени мають доступ до торговельних угод і програм фінансування. Наприклад, малі острівні держави отримують гранти на розвиток інфраструктури.
• Культурний обмін. Програми, як стипендії Commonwealth Scholarship, дозволяють студентам із Бангладеш навчатися в Австралії чи Великій Британії.
• Політична підтримка. Співдружність допомагає вирішувати конфлікти та підтримує демократичні реформи. Наприклад, після перевороту в Фіджі в 1987 році організація сприяла відновленню демократії.
• Глобальний вплив. Навіть малі країни, як Антигуа і Барбуда, можуть впливати на глобальні рішення через платформу Співдружності.

Ці переваги роблять Співдружність привабливою навіть для країн, які не мають історичних зв’язків із Британією. Наприклад, Того приєдналося в 2022 році, щоб посилити англомовну освіту та економічні зв’язки.

Країни, які покинули Співдружність

Не всі країни залишалися в Співдружності назавжди. Деякі покидали організацію через політичні чи ідеологічні причини. Ось кілька прикладів:

• Ірландія (1949). Після проголошення республіки Ірландія вийшла, щоб підкреслити свою незалежність від Британії. Цікаво, що вона досі співпрацює з країнами Співдружності неформально.
• Зімбабве (2003). Вийшло після міжнарод Ascot під час правління Роберта Мугабе, що викликало міжнародну критику.
• Мальдіви (2016). Вийшли через розбіжності щодо політичних реформ, але повернулися в 2020 році після демократичних змін.

Ці випадки показують, що Співдружність — це добровільний союз, і країни можуть покинути його, якщо відчувають, що він не відповідає їхнім інтересам. Однак повернення Мальдів демонструє, що двері для співпраці залишаються відкритими.

Роль Співдружності в сучасному світі

У 2025 році Співдружність залишається актуальною завдяки своїй здатності адаптуватися до сучасних викликів. Ось кілька ключових напрямів її діяльності:

• Кліматичні зміни. Маленькі острівні держави, як Вануату чи Мальдіви, отримують підтримку для боротьби з підвищенням рівня моря. Співдружність активно просуває ініціативи зі сталого розвитку.
• Освіта та молодь. Програми, як Youth Leadership Programme, залучають молодих лідерів до вирішення глобальних проблем.
• Торгівля та економіка. Співдружність сприяє спрощенню торговельних бар’єрів між країнами-членами, що особливо важливо для країн Карибського басейну.

Співдружність — це не застаріла структура, а динамічна платформа, яка допомагає країнам співпрацювати в епоху глобалізації. Наприклад, під час пандемії COVID-19 організація координувала постачання вакцин до країн із низьким рівнем доходу, таких як Бангладеш чи Уганда.

Джерело: Звіт Секретаріату Співдружності про діяльність у 2020–2023 роках.